І пісню тихо за столом співала.
Свого синочка - воїна-солдата,
Свою кровиночку з війни чекала.
Для нього шила одяг той святковий,
Виводила нитками візерунок.
Біля Ікон в час ранній, світанковий
Від серця виробляла подарунок.
З любов'ю і з молитвою святою
Волошки вишивала, маки-квіти.
І вірила, що перемога скоро над ордою,
Під мирним небом будем жити!
Прийде і на весілля одягне сорочку,
Життя розквітне, щастям заквітує.
До хати приведе невістку-дочку
І внуків матері на радість подарує.
У мріях тих дні й ночі проживала,
Живим, щоб повернувся син молила Бога.
З теплом і ласкою сорочку вишивала
Й чекала днину, як настане Перемога.
Нехай Господь бійця рятує в битвах
І сил дає йому, щоб ворога здолати!
Щоб вишиванку материнську в квітах -
З любові зіткану, зміг на свята вдягати!
✍️Павло Марченко.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 1