Поважний вік змінив мене.
Вже байдуже, коли злі люди
Плетуть про мене щось чудне.
Нема бажання догоджати,
Щоб прозвучала похвала...
Навчилась зайве відпускати,
Те, що душа не прийняла.
Ніщо нікому не доводжу,
Не сперечаюсь на показ.
Ціную тих, на кого можу
Опертися в недобрий час.
В минуле вже пішли ті роки,
Коли боялась прямоти...
Не у той бік зробити кроки,
Не так розмову повести...
Не хочу час свій витрачати
На спілкування не з тими...
Не намагаюсь докричатись,
До їх сердець глухонімих...
Вже не нав'язуюсь нікому
І не достукуюсь до тих,
Кого весь час немає "вдома".
Мене також нема для них.
Людські плітки і пересуди,
Розвіє вітер, наче дим...
Лиш Бог мене судити буде,
Коли постану перед ним.
На щастя, час змінив мій погляд.
Тепер я про одне молю -
Щоб залишались завжди поряд
Всі ті, кого я так люблю!
З мережі Інтернету
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев