Предыдущая публикация
Судова практика по справам щодо припинення права власності на частку у спільному майні.
Чинне цивільне законодавство виходить з того, що право власності кожної особи підлягає особливій охороні. Тому для того, щоб припинити право власності особи на певне майно, в тому числі таке, що знаходиться у спільній власності, інший співвласник має спиратись на підстави, які чітко передбачені законом. Отже, судова практика наступна.
1. Ухвала Апеляційного суду Житомирської області від 26 липня 2011 року, справа 22-ц/0690/1913/11
„....апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові про припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні, суд першої інстанції виходив із того, що присудження грошової компенсації на користь відповідачки та припинення права власності на її частку позбавило б останню права власності на житло та завдало б істотної шкоди її інтересам, оскільки іншого, належного їй на праві власності житла вона не має.
Такий висновок є правильним.
...ОСОБА_2 зареєстрована і проживає у спірній квартирі, іншого, належного їх на праві власності, житла не має.
Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні.
Так, відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якої з передбачених статтею 365 ЦК України підстави, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.
Оскільки відповідачка не має іншого житла, то висновок суду першої інстанції, що припинення її права на частку у будинку АДРЕСА_1 завдасть їй істотної шкоди, є правильним.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка проживає з донькою і фактично забезпечена житлом не підтверджені доказами та не свідчать про наявність у неї житла на праві власності.....”
( http://reyestr.court.gov.ua/Review/19045210 )
2. Ухвала Апеляційного суду Чернівецької області від 20.04.2011 року
„....висновки суду першої інстанції є правильними.
.....Оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.
....Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 5/6 будинковолодіння по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 належить право спільної часткової власності на 1/6 вказаного будинковолодіння.
Частка позивачки в будинковолодінні, яке розташоване по АДРЕСА_1 є незначною і її вартість складає 13075 гривень.
ОСОБА_2 разом з чоловіком має на праві спільної сумісної власності інше житло, яке знаходиться в АДРЕСА_2, а тому припинення її права власності на частку у спірному майні не завдасть їй істотної шкоди.
Виділення 1/6 частки ОСОБА_2 в спірному будинковолодіння без прибудови підсобних приміщень є неможливим. ОСОБА_2 відповідно до правил ст. 152 ЖК України не отримала дозвіл місцевої Ради на перепланування житлового будинку.
Следующая публикация
Нет комментариев