Предыдущая публикация
По дорозі йшла і сумувала,
Що не так зробила чи сказала ?
І навіщо бралася нести
Непосильні та чужі хрести?
Тягарів й своїх було немало,
Що мені в житті допомагало?
Попри все ішла по білім світі,
І мене підтримували діти.
Гріли серце, сили додавали,
Віру і надію зберігали.
Разом ми були велика сила,
В Бога щастя я для них просила.
Вірила - мене почує небо!
А мені і більшого не треба...
... По дорозі йшла собі й гадала -
Все чуже каміння поскидала?..
Не повинна нести і не мушу,
Тиху радість поселила в душу...
Негатив в минулому залишу,
Вибираю сонце, спокій, тишу...
Тепла шаль мої зігріє плечі,
Хай вже осінь, але ще не вечір!...
... Всім сьогодні щиро я бажаю -
Миру в домі, в кожнім серці - раю!
Марія Зубрій
Следующая публикация
Нет комментариев