З'явилося сонечко з сАмого ранку -

Це Бог посміхнувся до нас на світанку,
В дарунок приніс нам весняний Він день,
Лиш вітер співає ледь чутно пісень.
Гойдає той вітер ще сонні гілки,
Зі сну пробудились пухнасті бруньки,
Трава зеленіє... Яка скрізь краса -
Це з нами вітається юна весна!
В садочку прокинулись перші квіткИ,
До сонечка тягнуть свої пелюстки,
Співають синички на славу Отця -
Це ж Він дарував всьому світу життя!
А ми всі забули... У буднях живем,
Стежками не Божими зовсім ідем...
А Він, там у небі... чекає щодня...
Коли ж ми згадаєм хто дав нам життя!
Та нас засліпили турботи земні,
Забули поживу ми дати душі...
А Бог промовляє, до нас всіх кричить:
- Про душу пильнуйте, бо тут...це лиш мить!
У вічності, в небі чекаю на вас...
Чому ж не в молитві спливає ваш час?
Чому ви забули все те, що навчав?
Мої заповіти... Я ж вам їх всіх дав!
.....
Всміхнулося сонечко зранку згори,
До Господа лине довкола: "Прости!",
А Бог витирає щасливу сльозу:
-Мої любі діти, я так вас люблю!
...
Моліться і кайтесь - спасіння прийде,
Овечку загублену Батько знайде!
Його ж милосердя немає межі,
Хай квіти любові розквітнуть в душі!
Я вірю, що Божа безмежна любов
Звільнить нас усіх від страшних тих оков,
Що Бог перемінить, приймЕ молитвИ,
В наверненні світу Господні стежки!
Відкрий заповіти і все пригадай,
В опіку життя своє Батькові дай,
В любов Його душу свою загорни,
Із Богом у серці ти просто живи!
Галина Пігут-Николишин