Предыдущая публикация
ВСУ зробив висновок про стягнення іпотеки
Іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису до Державного реєстру іпотек
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 30 березня 2016 розглянув справу № 6-232цс16 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Відповідно до частини першої статті 71 ЦК, частини першої статті 224 ЦК правочин є нікчемним, якщо вона скоєно опікуном всупереч інтересам дитини без дозволу органу опіки та піклування, а згоду цього органу необхідно тільки в разі, коли дитина є власником (співвласником), або має право на користування житловим приміщенням, що відчужується.
Відповідно до статті 1 Закону «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Частиною п'ятою статті 3 Закону «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення терміну дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань (частина четверта статті 631 ЦК).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Аналогічні положення містяться і в частині другій статті 3 Закону «Про іпотеку», згідно з якою взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Таким чином, іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинної
запису до Державного реєстру іпотек.
Зазначений висновок узгоджується і з положеннями статті 204 ЦК, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що досконала угода вважається правомірною, тобто такий, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, поки ця презумпція НЕ буде спростована.
Таким чином, в разі неопроверженія презумпції правомірності договору по переглядається справі все права, придбані сторонами угоди по ньому, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Следующая публикация
Нет комментариев