Предыдущая публикация
“…Нема більшого гонору для
інтеліґентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому крашу долю”.
Іван Пулюй
Сьогодні 31 січня день пам'яті видатного вченого Івана Пулюя .
Сьогодні він відомий насамперед своїми дослідженнями Х-променів, які ми часто називаємо «рентгенівськими». Чимало дослідників вважають, що Іван Пулюй зробив принаймні не менше для дослідження цього фізичного явища, ніж сам Рентген. Але, на відміну від нього, Нобелівської премії Пулюй не отримав.
Та навіть якщо обійти увагою цю історію — Іван Пулюй усе одно неординарний дослідник, інженер, перекладач і патріот.
Іван Пулюй народився 2 лютого 1845 року в Гримайлові, що в Гусятинському районі на Тернопільщині. Сьогодні це селище міського типу з населенням близько двох тисяч людей. А на той час — містечко у складі Австрійської імперії. Батьки дослідника були греко-католиками, а релігія в подальшому мала велику роль у його житті.
Батько, Павло Пулюй, свого часу був бургомістром (міським головою, як ми б сказали сьогодні) Гримайлова. Тут майбутній науковець закінчив початкову школу, а далі отримав освіту в Тернопільській класичній гімназії. Ще студентом він переклав українською підручник із геометрії (до того їх рідною мовою не було). Крім того, був співзасновником таємного молодіжного товариства «Громада», учасники якого вивчали історію, літературу та слово Боже.
У 1865 році після закінчення гімназії Іван Пулюй вступив до Греко-католицької духовної семінарії у Відні. Тут він також займається перекладами — щоправда, вже духовної літератури, а також очолює студентське товариство «Січ», звідки потім вийшла ціла низка відомих суспільно-політичних діячів.
У 1869 році, на останньому курсі семінарії, він почав відвідувати лекції з математики, фізики та астрономії у Віденському університеті — і це визначило його подальший життєвий шлях. Пулюй не став священником, а пішов навчатися на фізичний факультет цього університету. Але він не протиставляв науковий світогляд релігійному — вони добре співіснували в його системі світу, що досить рідко трапляється серед сучасних науковців.
Попри те, що ім’я Пулюя-науковця найчастіше згадують у контексті Х-променів, він досягнув успіху й в інших напрямках. Зокрема, сконструював прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти, який отримав нагороду на Всесвітній виставці в Парижі в 1878 році, а надалі використовувався для навчання в університетах різних країн. Цей прилад наочно демонструє один із найважливіших фізичних принципів збереження та перетворення енергії — той самий, що забороняє існування вічних двигунів навіть теоретично.
Багато людей чули про роль Томаса Едісона у створенні лампи розжарювання, якою досі користуються в Україні. Але значно менше людей знають про те, що Пулюй не лише успішно займався її вдосконаленням, але й очолював виробництво електричних ламп у австрійському Штайрі у 80-х роках позаминулого століття.
Зрештою, він працював як майстерний склодув. Для дослідів з електротехніки йому потрібні були скляні трубки, тож він виготовляв їх самостійно. Такі трубки, до речі, Пулюй дарував і Рентгенові для його досліджень.
Крім того, Іван Пулюй доклався до запуску першого трамваю в Празі, а також зіграв важливу роль у будівництві перших електростанцій в Австро-Угорській імперії.
8 листопада 1895 року Конрад Рентген виявив промені, які пізніше назвали на його честь. За його словами, сталося це випадково. Менше ніж за два місяці він подає до друку наукову статтю «Про новий вид променів». А на початку наступного року дослідник доповідає про своє відкриття колегам, і в популярній пресі з’являється перше повідомлення про промені, які дозволяють «зазирнути» крізь непрозорі стінки.
Дуже скоро про результати Рентгена дізнався Пулюй і зрозумів, що колега таки використав у дослідах подаровані йому скляні трубки. Але у своїх статтях він не згадує ні цього факту, ні імені Пулюя взагалі. Пулюй друкує свою наукову статтю й виступає перед науковою аудиторією, де демонструє знімки, зроблені за допомогою Х-променів раніше. Але вже нічого не вдієш — науковий пріоритет належить саме Рентгену, який першим оприлюднив свої наукові результати.
На першу в історії Нобелівську премію в галузі фізики було подано 30 номінацій. У 16 з них фігурував Рентген. Також серед претендентів був Сванте Арреніус — шведський фізик, хімік та астрофізик (який, до речі, за два роки отримав таки премію, але в галузі хімії). Також номінували німецького фізика Філіппа Ленарда та голландського фізика ван дер Ваальса, які також згодом стали нобелівськими лауреатами, та кількох інших вчених. Але Івана Пулюя серед них не було, як не було його серед номінантів і надалі.
Деякі дослідники вважають, що він на той час значно глибше, ніж Рентген, розумів природу Х-променів, і свої результати також отримав раніше, хоча й не оприлюднив їх одразу. Тож навіть попри те, що Рентген першим офіційно повідомив світ про своє відкриття, внесок Пулюя є аж ніяк не меншим, і не меншою мірою претендував на престижну нагороду.
Рентген, до речі, відмовився читати традиційну для нобелівських лауреатів лекцію про свої дослідження. А на запитання в листі Пулюя про те, чи використовував він подаровані трубки, не відповів.
У 1860 році письменник Пантелеймон Куліш розпочав роботу над першим в історії перекладом Біблії сучасною українською мовою. Пізніше до нього долучилися Іван Нечуй-Левицький та Іван Пулюй, який знав близько 15 іноземних мов — зокрема й давніх.
У XIX столітті кілька разів видавалися окремі частини цього перекладу. А в 1885 році внаслідок пожежі був знищений рукопис перекладу Старого Заповіту, тож його довелося зробити заново.
Повний переклад Біблії українською був виданий Британським та закордонним біблійним товариством лише в 1903 році — вже по смерті Куліша. Він кілька разів перевидавався за кордоном і лише 2000-го року вийшов в Україні.
Помер видатний вчений та громадсько-культурний дiяч Iван Пулюй 31 сiчня 1918 року у Празi, де i похований.
Життя Івана Пулюя пройшло в основному за межами України. Але помислами і добрими справами він залишався серед свого народу, співпереживав за його долю, підносив його велич . Сьогодні ім’я вченого свiтової слави Iвана Пулюя назавжди повертається iз забуття, як символ iнтелектуальної могутностi українського народу і орiєнтир майбутнiх звершень нашої держави.
Следующая публикация
Нет комментариев