"Моя мета - через красу духовно збагачувати людей і робити їх кращими.", - говорить митець.
Марка "Під покровом Богородиці" Олександра Охапкіна стала найкращою поштовою маркою Укрпошта 2024 р. У конкурсі за найкращі марки та поштові блоки серед випусків минулого року брали участь 16 марок і 12 поштових блоків, випущених Укрпоштою в минулому році. Марку-переможця випустили 1 жовтня 2024 року до Дня захисників та захисниць України. За допомогою цієї марки вдалося зібрати майже 1 мільйон гривень на потреби ЗСУ, як повідомила Укрпошта на своїй ф/б сторінці.
У липні 2023 р. в обіг було введено поштові марки "Служба безпеки України" - фінальний випуск серії "Слава Силам оборони і безпеки України!", створені Олександром Охапкіним. А в листопаді 2022 р. в конкурсі кращої різдвяної марки від "Укрпошти" екскіз Олександра Охапкіна зайняв друге місце.
"Олександр Охапкін працює у галузі станкового малярства. В його роботах талановито синтезуються традиційні техніки стародавнього іконопису і сучасного виконання, такий стиль називають творчою іконою, поставленою на національну основу. А ще мистецтвознавці називають творчість Олександра Охапкіна "релігійною поезією у фарбах",", - Роман Свередюк.
Майбутній художник народився в м.Житомирі, навчався в Дніпропетровському художньому училищі, працює учителем у дитячій художній школі м.Олександрії. Закінчив факультет живопису Київського державного художнього інституту, після чого повернувся до Олександрії.
"Мені хочеться завжди зробити так, щоб робота "світилася" світлом посмішок наших людей, світлом, що виблискує у окрасі речей нашого побуту, мерехтить у вишиванках. Тому то й хочу, щоб серед нас оселився Бог, Божа Мати, всі святі.", - говорить Олександр Охапкін.
Олександр Охапкін об'їздив усю Україну, всотуючи "тепло" вишитих рушників, сорочок.
Він говорив, що відома етнографиня і мистецтвознавиця Романа Кобальчинська навчила його бачити глибину в побутових і в обрядових традиціях, відчувати силу спілкування з Богом через молитву. "От я і творю свою молитву… Перебираючи та торкаючись вишивки на давніх рушниках, тканих люблячими руками довгими вечорами, я відчував їх тепло, яке й досі намагаюся передати глядачеві…" - розповідав митець в інтерв'ю.
Картини художника експонувались на багатьох виставках в Україні і за кордоном.
"Думаю, якби іконописці завжди дотримувалися канону, то ніколи не було б української ікони. Наші іконописці обігрують канон: "вдягають" святих у вишиванки й очіпки, домальовують прикраси коло німбів. Буває, тло забарвлюють орнаментами з українських обрусів. Оці речі я завжди шукав у репродукціях і старих оселях. Ці елементи переосмислюю у своїх роботах. Хочеться, щоб через ікону Бог здавався людям ближчим.", - Олександр Охапкін.
Світлі лики з ікон митця "дивляться" на парафіян у храмі Святого Володимира в Парижі, в Соборі святого Юра у Львові, у столичній церкві св.Миколая Мир Лікійського на Аскольдовій могилі, у храмах Олександрії і Кропивницького.
Многая літа!
СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ІКОНОПИС.
Олександр Охапкін працює у галузі станкового малярства. В його роботах талановито синтезуються традиційні техніки стародавнього іконопису і сучасного виконання, такий стиль називають творчою іконою, поставленою на національну основу. А ще мистецтвознавці називають творчість Олександра Охапкіна «релігійною поезією у фарбах».Він пише ікони, на яких зображує Богоматір, Ісуса і святих в українських строях.
Олександр Охапкін народився 28 січня 1962 року року в Житомирі. Середню художню освіту отримав у Дніпропетровському художньому училищі, де навчався у 1978-1982 рр. Після закінчення училища два роки працював вчителем у дитячій художній школі міста Олександрії. У 1984 році вступив на факультет живопису Київського державного художнього інституту (зараз Національна Академія образотворчого мистецтва і архітектури). Навчання в художньому інституті закінчив у серпні 1990 року, після чого повернувся до Олександрії, де продовжив вчителювання в місцевій художній школі. Нині Олександр Охапкін мешкає в Олександрії, працює викладачем в художній школі.
“Думаю, якби іконописці завжди дотримувалися канону, то ніколи не було б української ікони. Наші іконописці обігрують канон: “вдягають” святих у вишиванки й очіпки, домальовують прикраси коло німбів. Буває, тло забарвлюють орнаментами з українських обрусів. Оці речі я завжди шукав у репродукціях і старих оселях. Ці елементи переосмислюю у своїх роботах. Хочеться, щоб через ікону Бог здавався людям ближчим”, – каже Олександр Охапкін.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев