Предыдущая публикация
МИКОЛА СКРИПНИК.
(25.01.1872–07.07.1933), український громадський, державний і політичний діяч, теоретик і практик державного національного будівництва України.
М. Скрипник народився в с. Ясинувата Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині – райцентр Донецької області) у родині залізничного службовця.
Початкову освіту здобув у двокласній сільській школі, навчався в Ізюмському реальному училищі. Саме тоді Микола познайомився із українською історією та літературою, зокрема з творами Т. Шевченка та П. Куліша. У 1897 р. став членом партії РСДРП. Заарештовувався 17 разів, пережив 7 заслань, загалом його засудили до ув’язнення терміном на 34 роки; одного разу, у Ризі – до смертної кари.
За особистим дорученням Леніна Скрипник прибув з Петрограда в Україну. На Таганрозькій нараді, що відбулася 19-20 квітня 1918 р., М. Скрипника обрали головою бюро з утворення КП(б)У. Далі він обіймав низку різних посад.
У квітні 1920 р. партія відрядила перевіреного бійця на постійну роботу до Української СРР.
Спочатку М.О. Скрипник служив народним секретарем робітничо-селянської інспекції, у 1921-1922 рр. – народним комісаром внутрішніх справ, у період 1922-1927 рр. – народним комісаром юстиції та генеральним прокурором. Останні місяці перед самогубством М. Скрипник обіймав посади голови Держплану і заступника голови Раднаркому УСРР.
Крім того, М. Скрипник керував Українським інститутом марксизму-ленінізму, головував в Українському товаристві істориків-марксистів у 1928 р., а у 1929 р. став дійсним членом ВУАН.
Розуміючи значення національного питання, М. Скрипник керувався в роботі ідеєю світової пролетарської революції. Саме вона, на його думку, мала справедливо розв’язати всі соціально-політичні питання, в тому числі й національне.
Микола Скрипник повів непримиренну боротьбу проти нігілізму в національному питанні.
✍️З ім'ям М. Скрипника пов'язана реформа українського правопису.
25 травня 1927 р. Скрипник скликав у Харкові Всеукраїнську правописну конференцію, що вперше кодифікувала національний правопис. 75 учасників зібрання, рахуючи й мовознавців з українських діаспор, врешті-решт схвалили проєкт нового правопису.
24 січня 1928 р. Скрипник затвердив цей правопис. Нині цей правопис відомий як класичний, так званий “скрипниківський” або харківський правопис. Величезне значення документу полягало в тому, що з української мови усіляко усувалися русифікаційні впливи.
👧👦Лише за шість років українізації середніх шкіл частка неписьменних в республіці знизилася у 1931 р. до 8%, тоді як у 1926 р. вона складала 47%.
М. Скрипник здійснював українізацію початкового і середнього шкільництва. Він домігся, аби у РСФРР відкрилися 500 українських шкіл і два виші.
🗺За його ініціативи почалася українізація віддалених регіонів – Далекого Сходу та Середньої Азії.
Нарком освіти бачив Донбас українським, тому вимагав від підлеглих стежити, чи забезпечені гірники українськими газетами й книгами.
Скрипник вимагав українізації Кубані, навіть адресував ЦК КП(б)У листа від 21 травня 1927 р. “Про приєднання до України областей з українською національною більшістю”.
👨🎓👩🎓За часів М. Скрипника значною мірою українізувалося викладання у вищій школі. Паралельно з цим реалізовувалася програма підготовки вітчизняних педагогів.
Завдяки підтримці національних перекладачів, нарком освіти УСРР забезпечив появу блискучих перекладів класики, вперше українізував трупи національної опери й оперети. 🏛Під орудою Миколи Скрипника помітно українізувалася національна наука. Зокрема, в установах та відділеннях Всеукраїнської Академії наук співробітники послуговувалися виключно українською мовою. Велася величезна робота із вироблення української наукової термінології.
М. Скрипник запровадив систему перепідготовки держслужбовців, які по закінченні курсів мали скласти іспит з української мови.
📰Під орудою М. Скрипника була здійснена українізація преси. Загальний наклад україномовних газет у 1933 р. сягнув 3,5 млн примірників. Останнім його досягненням стала українськомовна “Чорноморська комуна”, яка почала друкуватися замість “Одесских ведомостей”.
М. Скрипник також вимагав, щоб серед призовників до Червоної Армії з УСРР політично-освітня робота велася рідною мовою.
📚Бувши активним публіцистом, Скрипник залишив у всіх цих питаннях велику кількість брошур, статей і промов, друкованих у пресі і почасти зібраних у незакінченому виданні його творів «Статті й промови».
Занадто смілива українізація М.О.Скрипника перпендикуляром впиралась у централізаційні плани Партії. 28 лютого 1933 р. сталінський режим формально обставив відставку самостійного наркома освіти Української СРР. В українській партійній пресі розгорнулася кампанія із паплюження усіх починань наркома.
7 липня 1933 р. у службовому кабінеті М.О.Скрипник застрелився.
Следующая публикация
Нет комментариев