Предыдущая публикация
Білгородщина – це Україна!
Коли у 1917 році розвалювалась Російська імперія, то стояло питання про кордони нових національних держав. Україна претендувала на території, заселені переважно українцями. Більшовики ж прагнули загарбати усю територію колишньої імперії.
ІІІ Універсал, яким було проголошено Українську Народну Республіку, містив норму: «Остаточне визначення границь Української народньої республики, що до прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини і сумежних губерній і областей, де більшість населення українська, має бути встановлено по згоді організованої волі народів».
По селах «сумежних» територій почали збиратись сільські сходи, які постановляли до якої держави їм приєднатись. Після сільських сходів подібні рішення ухвалювали міські думи, волосні та повітові народні ради (колишні земські збори).
10 квітня 1918 року місто Білгород було звільнено від більшовиків-загарбників та встановлено українську владу. З 10 квітня 1918 року до 20 грудня 1918 року Білгородщина перебувала у складі спочатку УНР, а потім – Гетьманської Української Держави. У Білгороді було встановлено українську владу. За законом «Про адміністративно-територіальний поділ України» від 6 березня 1918 року Білгородщина увійшла до земель Донеччини та Харківщини і означалася як територія Української Народної Республіки. Міським головою був Микола Слатін (у 1919 році його розстріляють більшовики). Повітовим старостою призначений Володимир Куколь-Яснопольський. У Білгороді відкрилась митниця, прикордонний «дозорчий пункт», у школах вводились українознавчі предмети та викладання українською мовою. У кіосках з пресою появились україномовні видання. Працювала Державна варта.
Кілька раз більшовики пробували захопити Білгород. Утім, швидко відступали. Лише після накопичення сил та скориставшись політичною ситуацією в Україні наприкінці 1918-го року, росіяни відновили наступ. 10 грудня повітовий староста розпочав евакуацію повіту вглиб України. 20 грудня 1918 року, після восьмигодинного бою, українські сили покинули Білгород. Туди вступили ʍסⴀʞסвumu...
У 1919-му році «Тимчасовий Робітниче-Селянський Уряд України» фактично зробив Білгород столицею радянської України, а невдовзі спеціальним декретом підтвердив приналежність Білгородського повіту до України:
Декрет
Тимчасового Робітниче-Селянського Уряду України
від 17-го січня 1919-го року.
27. Про приєднання Білгородського повіту до Харківщини.
З огляду на природнє тяження Білгородського повіту до Харківщини, Тимчасовий Робітниче-Селянський Уряд України постановив:
Згідно клопотання Білгородського Ревкому приєднати Білгородський повіт до Харківщини.
Голова Тимчасового Робітниче-Селянського Уряду України Георгій Пятаков.
Через місяць більшовики спохопилися і передали Білгород до Росії.
Питання про Білгород було знову підняте УРСР невдовзі після утворення Радянського Союзу, оскільки та територія була заселена переважно українцями, але входила у склад РРФСР. Була створена спеціальна комісія із вивчення цього питання, але kαⴁ@ⴖu Білгород Україні так і не повернули...
Следующая публикация
Нет комментариев