Предыдущая публикация
АКТОР ВАСИЛЬ СИМЧИЧ.
8 січня виповнюється 110 років від дня народження Василя Симчича - легендарного українського актора театру і кіно, театрального режисера (1915-1978).
"Красива, висока, струнка людина, з головою біблейського пророка й глибокими очима мудреця.", - таким побачив вперше Василя Симчича актор Іван Гаврилюк.
Василя Симчича знімали режисери Сергій Параджанов, Борис Івченко, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Еміль Лотяну, Роман Балаян, Кшиштоф Зануссі та інші.
"Людина горда і незалежна - не підступись. А який актор! Все, що він робив на екрані, можна було зробити тільки так, як робив він. Величезна харизма!", - сказав про Василя Симчича Богдан Ступка.
"Вся Україна, українці дізналися про нього 1968 року після з’яви геніального (без перебільшень) фільму Леоніда Осики "Камінний хрест". У цій картині всі - генії. Це рівень Шекспіра і Шекспірівської світоглядної трагедії.", - Сергій Тримбач.
"Душа прагнула творити, хотілося стати лицем перед людьми, мав ще змалку замилування до сцени, до театру.", - зі спогадів Василя Симчича.
Народився майбутній актор у с.Середній Березів (нині Івано-Франківщина). У 1935 р. закінчив Коломийську гімназію. У 1937 р. дебютував на сцені коломийського театру "Заграва" під орудою Володимира Блавацького. У 1937-1939 р. навчався у львівській вищій торгівельній школі, на філологічному відділенні Станіславського вчительського інституту. Після закінчення навчання почав учителювати в рідному селі. У 1939 р. Василь Симчич став добровольцем Карпатської України, побував у мадярському полоні.
У травні 1941 р. кінорежисер Іван Кавалерідзе знімав фільм "Довбуш". Побачивши Василя Симчича у виставі "Безталанна", яку грали у Середньому Березові, запросив його на проби, але завадила війна. У грудні 1941 р. Василь Симчич став артистом Харківського українського національного театру.
Майже 20 років творчість Василя Симчича була пов’язана з коломийським театром, з 1944 р. був тут провідним актором, згодом головним режисером.
Після приходу радянської влади в краї почалися арешти духовенства. Тестеві Василя Симчича - греко-католицькому священнику - запропонували перейти у православ`я, а після відмови він отримав 25 років позбавлення волі. Це відбилося у 1947 р. і на долі Василя Симчича. Його заарештували в театрі. Вдома зробили обшук. Закидали обвинувачення у співпраці з бандерівцями, зокрема, у тому, що допомагав ліками, виконував разові доручення, був зв`язковим ОУН. Так це було насправді, чи ні, невідомо. Василь Симчич просидів у в'язниці кілька місяців. Повернувся до театру.
У 1953 р. актор закінчив однорічні режисерські курси в Києві.
Дебютував Василь Симчич у 1956 р. у фільмі "Іван Франко" Тимофія Левчука.
Коли у 1962 р. професійний коломийський театр було закрито, щоб врятувати його від загибелі, Василь Симчич створив народний самодіяльний театр ім.Ярослава Галана. У нього влилася група артистів з професійного театру. Фактично Василь Симчич врятував Коломийський театр від загибелі. Зберігши значну частину сценічного оркестру, у перший сезон Симчич поставив оперу "Запорожець за Дунаєм" Гулака-Артемовського і оперу Аркаса "Катерина". Дві опери у народному самодіяльному театрі!
У 1967 р. режисер Леонід Осика запросив Василя Симчича на фільм "Камінний хрест" за новелою Василя Стефаника.
Славу актору принесла роль Захара Беркута в одноіменному фільмі Леоніда Осики за сценарієм Дмитра Павличка. Наступною була успішна роль у фільмі Юрія Іллєнка "Білий птах з чорною ознакою"
За 11 років зйомок у кіно Василь Симчичи зіграв багато ролей на кіностудіях в Україні, Балтії, Молдові, росії.
Його запрошували переїхати до Києва, перед ним розкривалися широкі перспективи. Але він не поїхав. Театрознавиця Романна Затварська пояснила це: "Спрацював інстинкт душі гуцула. Його очі хотіли бачити землю, груди - дихати чистим повітрям, не зміг проміняти прадавні смереки, річечки. Стежки на тротуари, асфальти, потік машин… Коломия була його духовним магнітом, спокійна гавань для душі, і не знаходив в собі сили відірвати живе від рідного. Де б він не бував, вертався туди, де його коріння…".
Романна Затварська написала книжку про життя і творчість Василя Симчича "Я приходитиму, коли мене уже не буде…".
Актором і режисером був син актора - Зіновій Симчич (1948-2021) режисер @Коломийський академічний обласний драматичний театр ім.І.Озаркевича.
Следующая публикация
Нет комментариев