Предыдущая публикация
27 грудня виповнюється 134 роки від дня народження Василя Ємця - бандуриста-віртуоза, "кобзаря у фраку", письменника, бандурного майстра, учасника визвольних змагань 1917-1921 рр.
(1890-1982).
Понад сто років тому гетьман Павло Скоропадський сприяв тому, щоб з’явилася перша Капела кобзарів, яка мала назву "Кобзарський хор". Її очолив Василь Ємець. Це був перший мистецький професійний колектив в Україні.
3 листопада 1918 р. у Києві під керівництвом Василя Ємця з тріумфом відбувся перший концерт "Кобзарського хору". Виступав перед вояками Армії УНР, за ці концерти згодом був нагороджений орденом Залізного Хреста. У листопаді 1919 р. міністр освіти УНР Іван Огієнко направив Василя Ємця за кордон у концертне турне, щоб ознайомив "європейське громадянство з національним українським музичним інструментом - кобзою", і для того, щоб урятувати йому життя. Більше в Україну він не повернувся.
Василь Ємець постійно працював над удосконаленням бандури. Здійснив свою давню мрію "зробити наш національний інструмент приступним до грання класичної музики". Змайстрував подвійну бандуру на 62 струни і виконував на ній не лише народні пісні й думи, але й твори Бетховена, Моцарта, Чайковського, Шопена, Лисенка. Репертуар маестро становив близько 200 творів.
Народився Василь Ємець в с.Жаборівці (нині смт.Шарівка на Харківщині). У батьківському домі він часто слухав спів кобзарів. У малого Василька були мандоліна, балалайка і гітара, а він мріяв про кобзу. Без відома батька на власно зароблені гроші купив бандуру. У 1911 р. в Охтирській гімназії Василь розпочав свою творчу кар’єру.
Після закінчення гімназії вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету і одночасно вчив гри на бандурі студентів. На запрошення бандуриста-віртуоза М.Богуславського поїхав у вільний час на Кубань і заснував там "Першу кубанську кобзарську школу". Після двох років навчання через публічні демонстрації проти царського уряду змушений був продовжити навчання у Московському університеті. У 1914 р. з успіхом виступав на всеслов'янському концерті, а через два роки відбувся дебют Василя Ємця на сцені Великого імператорського театру, після якого преса назвала його віртуозом. Одночасно Василь Ємець продовжив музичну освіту. Мав і своїх учнів. У 1917-1918 рр. вчителював у жіночій гімназії в Сосниці.
В січні 1918 р. у складі Бойового куреня військового міністерства УНР брав участь в обороні Києва від більшовицьких військ Муравйова, потім служив у 4-му піхотному полку імені гетьмана Петра Дорошенка 1-ї козацької Синьої дивізії. У 1918 р. в Києві за сприяння гетьмана Павла Скоропадського організував Кобзарський хор, пізніше названий Першою державною капелою бандуристів України.
У своїй книзі "Кобза та кобзарі" висловив надію, що мине лихоліття й український народ матиме свою державу. На еміграції в Берліні і Празі продовжив навчання в консерваторіях. У 1923 р. в Празі заснував Другу капелу бандуристів, де навчалося близько 50 учнів. У 1924 р. отримав запрошення повернутися в Україну, але відмовився від нього. Гастролював у Чехословаччині, Німеччині, Бельгії, Литві, Польщі, Франції, Канаді, США. Концерти завжди проходили з величезним успіхом. Він був першим українським митцем, який виступав з бандурою в Голлівуді.
Як писала у 1930 р. газета "Український голос" (Вінніпег), "бандура в руках Василя Ємця говорить майже людською мовою, … як химерний Шевченків бандурист Перебендя, бандура Ємця так само химерно вміє переходити з плачу на сміх, а зі сміху на плач". Довгим і насиченим було життя професора Василя Ємця. Він дивував світ своєю майстерністю гри на бандурі, його голосом співала Україна на найкращих столичних сценах світу.
Василь Ємець - автор низки праць про кобзарів і кобзарське мистецтво.
"Кобзар у фраку" - віртуоз Василь Ємець
Василь Ємець (15 (27) грудня 1890, с. Шарівка на Харківщині - 6 січня 1982, Лос-Анджелес, США) - український бандурист-віртуоз, бандурний майстер, історик, письменник.
Він народився на Слобожанщині у козацькій родині Костя та Марії Курахович, від яких успадкував любов до музики. Його батьки навіть мали фонограф для запису народних пісень. Найбільше враження на Василя справляла гра сліпих кобзарів.
У 1908 р. він почав вивчати гру на бандурі, а вже в 1911 р. відбувся його публічний виступ, він виконав твір «Розрита могила» Тараса Шевченка. Це ледь не завершилося його відрахуванням з гімназії, де він навчався. Того ж року він вступив до Харківського університету на природничий відділ фізико-математичного факультету. У вільний від навчань час створює кобзарську групу і навчає гру на бандурі студентів, а також виступає у харківському кінотеатрі у перервах між фільмами.
Не можливо переоцінити роль Василя Ємця в поширенні гри на бандурі на Кубані. В 1913 р. у Катеринодарі він організовував «Першу кубанську кобзарську школу», де за два літа передав свої знання понад 50 бандуристам Кубані. Саме завдяки йому в усіх українських станицях на Кубані були закладені ансамблі та гуртки бандуристів. Навчаючись у 1914-1917 рр. у Москві, Василь Ємець і там здобув славу завдяки своїй грі на бандурі. Зокрема він виступив навіть у Великому імператорському театрі - єдиний бандурист, що виступав як соліст-бандурист тут. Після цього за ним закріпилося визначення "віртуоз".
Прикметно, що віртуоз-бандурист не залишився в Москві по закінченню університету, а повернувся в Україну. Викладав у школі на Чернігівщині, а з розгортанням революційних подій і наступом на Україну росіян долучився до захисту своєї землі. Так, в січні 1918 р. у складі Бойового куреня військового міністерства УНР брав участь в обороні Києва від військ М.Муравйова. Згодом служив у полку ім. гетьмана Петра Дорошенка Першої козацької синьої дивізії УНР. У 1918 році за сприяння гетьмана Павла Скоропадського організував колектив з 8-ми бандуристів - Кобзарський хор, що став основою Київської капели бандуристів.
З поразкою Української революції, Василь Ємець емігрував у 1920 р. до Берліна, де навчався у Берлінській консерваторії та давав сольні концерти в Берліні та Карпатській Україні. В цей період він підготував та видав свою знамениту працю «Кобза та кобзарі» з бібліографічним додатком З.Кузелі - найвідомішу свою книгу. Пізніше він опублікує понад 20 праць.
У 1923 році на запрошення Українського Громадського Комітету в Празі Василь Ємець переїхав у Чехословаччину, де виступав у таборах для інтернованих українців, пізніше — по різних містах Чехії. В Празі у 1923 р. зорганізував школу гри на бандурі та на базі найкращих студентів - другу капелу бандуристів (1924) та кілька студентських ансамблів гри на бандурі в околицях Праги та Подєбрадах. З його ініціативи була також закладена майстерня для серійного виробництва бандури, яка перетворилася на філію фірми з виробництва музичних інструментів Інґушек, де були виготовлені понад 100 інструментів.
У 1930-32 рр. з успіхом пройшли його гастролі Північною Америкою, де він записав платівку із записами «В степах України» та пісню «Максим, козак Залізняк».
З 1934 року Василь Ємець мешкав в Парижі, а в 1937 р. емігрував до Канади. Багато концертував у великих містах США та Канади, писав, навчав грі на бандурі та робив інструменти. Однак надовго в Канаді він не затримався - перебрався до США. З 1940 р. жив у Голлівуді, де провів низку концертів. У 1945 р. створив першу хроматичну концертну бандуру на 56 струн та підготував новий репертуар для неї, і вже через рік здійснив перший публічний виступ з хроматичним інструментом, виконавши "Місячну сонату" Бетховена. Невдовзі власноруч змайстрував другу так звану подвійну бандуру на 62 струни.
Він майстерно виконував транскрипції творів Бетховена, Чайковського, Дворжака, і мріяв поставити бандуру поруч з такими класичними інструментами як арфа, скрипка чи фортепіано. Недарма його називали «кобзарем у фраку».
Следующая публикация
Нет комментариев