Предыдущая публикация
ДИРИГЕНТ КИРИЛО КАРАБИЦЬ.
26 грудня виповнюється 48 років Кирилові Карабицю - видатному українському диригенту, одному з найвідоміших українських диригентів у світі, лавреату напрестижніших міжнародних конкурсів, володарю численних музичних відзнак, головному диригенту одного з основних симфонічних оркестрів Великої Британії - Борнмутського симфонічного оркестру.
Навесні цього року Кирило Карабиць був нагороджений орденом від короля Чарльза "Почесним орденом Британської імперії за заслуги в галузі музики та популяризацію симфонічних творів з України та Східної Європи у Великій Британії". Під керівництвом Кирила Карабиця оркестр здобув звання "Найулюбленіший оркестр світу", а Кирило Карабиць - звання "Диригент року".
"Я вже тривалий час живу і працюю в Європі, але з роками дедалі більше відчуваю себе українцем. Мене тягне додому, і життя постійно повертає мене в Україну.", - з одного з інтерв'ю Кирила Карабиця.
Він народився в Києві в родині видатного композитора Івана Крабиця. Змалку вивчав фортепіано, музикознавство і композицію. У 13 років проявив Інтерес до диригування. Навчався в музичній школі імені Лисенка, і в київській Національній музичній академії. Згодом закінчив Віденську музичну школу.
"Я виріс у родині композитора Івана Карабиця, мене завжди вважали "сином". На початку кар'єри я хотів зламати цей стереотип і довести, що чогось вартий і без гучного прізвища. Поїхав навчатися до Віденської академії музики, став асистентом диригента Івана Фішера в Будапешті. Жив на кілька країн: Україна, Чехія, Австрія. Для 20-річного юнака, який народився у СРСР, це був вихід в інший світ, прорив, свобода.", - згадував Кирило Карабиць.
Вперше Кирило Карабиць виступив перед публікою в 19 років. Дебютував як диригент з Національним ансамблем солістів "Київська Камерата", де працював чотири роки.
"Я завжди згадую пораду свого вчителя Левка Венедиктова, який казав: диригування - це важко лише перших 30 років, а потім поступово стає простіше. Зараз я вже буду підходити до цієї 30-річної межі.", - сказав Кирило Карабиць в одному зі інтерв'ю.
Був помічником диригента Будапештського фестивального оркестру з 1998 по 2000 рік. Потім три роки - помічником диригента Філармонії Оркестру Франції. З 2005 по 2007 рік Кирило Карабиць був головним запрошеним диригентом Страсбурзької філармонії.
Він став першим українським диригентом британського симфонічного оркестру (BSO). Також вперше Кирило Карабиць провів постановку в Національному театрі Deutsches і Staatskapelle Weimar в 2015 р. і став наступним Генеральним музичним директором (GMD) та головним диригентом.
Кирило Карабиць проявив себе і як успішний оперний диригент. Він був запрошений на постановки в оперні театри Лондона, Женеви, Страсбургу, Ліона, Нансі, Осло.
У грудні 2020 р. Кирило Карабиць керував прем’єрою віднайдених симфоній Максима Березовського у виконанні Національного камерного ансамблю Kyiv Soloists, National chamber ensemble. Концерт "Березовський-275" відбувся в Андріївській церкві й через пандемію коронавірусу транслювався онлайн.
На Дні Європи у Києві в травні 2021 р. Кирило Ккарабиць представив віднайдений балет Федора Якименка "На берегах Дніпра", який сам розшукав у Паризькому муніципальному архіві.
У квітні 2023 р. Кирило Карабиць був запрошений стати головою журі наступного Vladimir Horowitz Piano Competition (який був заснований його батьком Іваном Карабицем).
Якими лише оркестрами світу Кирило Карабиць не диригував (весь перелік займе цілу сторінки), зокрема це - Лондонський філармонійний оркестр і Королівський симфонічний оркестр (Велика Британія), Симфонічні оркестри Сан-Франциско і Лос-Анджелеса (США), Берлінський симфонічний оркестр, оркестр Франкфуртського радіо, Філармонічний оркестр міста Токіо (Японія), оркестр Сіднейської філармонії (Австралія), Національний симфонічний оркестр Бразилії (у місті Сан Паоло), Ліонський симфонічний оркестр (Франція), симфонічний оркестр міста Ставангер (Норвегія), "Молода німецька філармонія", філармонічний оркестр міста Тампере (Фінляндія), Гайдн-Оркестр міста Больцано (Італія), оркестр міста Люцерн (Швейцарія), оркестр Латвійської філармонії та багатьма іншими.
"Диригування - це з одного боку, така гламурна справа - якщо дивитись на це ззовні. Натомість життя диригента - його фактично немає у нашому звиклому розумінні: людина, яка живе в якомусь місці, спілкується з друзями. Диригенти не мають цього: їхнє життя - це постійні подорожі, зміни оркестрів, різні країни з різними ментальними кодами.", - Кирило Карабиць.
Многая літа!
Следующая публикация
Нет комментариев