ЖИВОПИС ЗІНАЇДИ СЕРЕБРЯКОВОЇ.

Українська земля щедра на таланти, і обдаровує ними не лише українців, а і багатьох представників і представниць інших національностей, народжених в Україні.
Однією з таких була відома українська та французька художниця Зінаїда Серебрякова (уроджена Лансере) (10 грудня 1884, Нескучне, Білгородський повіт Курської губернії (нині Харківська область, Україна) — 19 вересня 1967, Париж). Учениця геніального Іллі Рєпіна (якого, як і Зінаїду Серебрякову росіяни "привласнюють" собі), вона відома своїми пейзажами, натюрмортами, портретами, а також монументальними стінописами.
Попри аристократичне французьке походження, Зінаїда всім серцем полюбила край, в якому народилася і присвятила йому окрему главу в своїй творчій біографії. Від ранніх творів — картин «Селянська дівчина» і «Квітучий сад» і протягом 1914-1917 рр., які вважаються розквітом її творчої діяльності, вона створила цілу серію картин, що відображають мальовничу природу й селянське життя її рідної Слобожанщини та родинного маєтку в Нескучному: «Селяни», «Яблуня», «За сніданком», «Жнива», «Вибілювання полотна»... Втім, вона не була одноманітною в своїй творчості. Так у 1916 р. її запросили взяти участь в розписуванні Казанського вокзалу в Москві й вона взяла тему Сходу, де Індія, Японія, Туреччина та Сіам алегорично були представлені у вигляді красунь.
А потім - революція, захоплення влади більшовиками... Їхній маєток в Нескучному зруйнували і пограбували, художниця з матір'ю і своїми чотирма дітьми перебралися до Харкова, де голодуючи вона все ж продовжувала малювати. У цей час були написані одні з найвідоміших групових портретів дітей Серебрякової - «На терасі в Харкові» і «Картковий будиночок».
Оскільки Зінаїда Сеебрякова відмовилася співпрацювати з новою владою, малювати її представників, і опинилася на межі виживання, єдиним шляхом була еміграція. Так вона опинилася в Парижі в 1924 р. Ледь зводячи кінці з кінцями (хоча була вже знаною в світі: у 1924 р. її роботи з успіхом демонструвались на виставці в Нью-Йорку, де було представлено 14 полотен), вона намагалася допомагати рідним, які лишилися в Союзі, не одразу і з великими зусиллями змогла перевезти до себе двох молодших дітей. Двох старших вона побачить лише через 36 років...
Але у Парижі Зінаїда Серебрякова матиме можливість творити картини й стінописи у Франції та Бельгії, подорожувати до Марокко, вільно дихати... При цьому цікаво, що в 1960-х роках на хвилі зближення СРСР та Франції вона стала доволі популярною і в СРСР: там організовуються виставки творів художниці, її картини зображують на поштових марках...
Та мине кілька десятиліть і під час повномасштабної російсько-української війни московити зруйнують музей Зінаїди Серебрякової у Нескучному в 2024 році...