Українська культура в іменах

– Мабуть піду, – сказала Осінь... – Іди, – шепнула їй Зима, – буде мороз – ти ж, панно, боса! Могла б піти ще за тепла! – Чом кажеш так? – адже ж листо́пад! До фінішу – декада є... – Смішна ти, Осене! Ну, досить! Все, що твоє – тепер моє... Ось глянь – які листочки змерзлі... Вони вже й з вітром не летять... Чекають всі покірно смерті і тільки зрідка шурхотять! – Ти, Зимо, злюка! Ще й нахаба! Стається вчасно все в житті... – Ой, не сміши!! Знов мрієш? Правда? Я ж не зверну уже з путі! – Скажи! Тобі – краси не шкода?, – знов Осінь їй, – усе ж помре! Ти знаєш, мила, щиру вроду мороз із снігом не зітре! – А врода та – лиш в мене справжня! Дивись – кришталь! Блищить гілля! А в тебе що? Дощі продажні, листочки всохлі, ще й... рілля, котра чорніється здалека і викликає жаль і сум... Не думай, що мені так легко – то все вдягнути у красу! Іди! Молю, бо часу мало... Як я вже тут – тобі пора! Зітхнула Осінь й почвалала, а з нею – сум, печаль, хандра... Зима рукою їй махнула і хитро зиркнула з-під брів, а ще – сніжинками війнула, услід – з холодних рукавів! Сама ж зібралась в царство строге, щоб, королеві СНІГОВІЙ, доповісти про перемогу і поклонитись в ноги їй... Пані Марина Галичанка, «ДІАЛОГ». #музика

Українська культура в іменах

Українська культура в іменах

Присоединяйтесь — мы покажем вам много интересного