Предыдущая публикация
Життя складає в скриньку ювілеї.
Ховає плаття в скриню, що малі.
Відгукується кашлем із трахеї.
І топче, топче стежку по землі.
Що день, що два міняється природа -
То літо у візку, то холоди.
Марніє кожен рік зимова врода.
І мало снігу, мало і води.
Коса дівоча вже не до поЯса.
Сивіє пасмо і на скронях сніг.
На листопаді - поминальна ряса.
На маї - барвінкОвий оберіг.
Життя у русі - юзом і галопом
Воно біжить, як місяць за вікном.
Комусь подасть води з хмільним сиропом,
Комусь обсадить стежку полином.
Комусь лиш мідяка за піт і працю.
Комусь офшори, статки немалі.
І покладе окрайчика на тацю
Та й буде ряст топтати по землі.
Життя, життя. Ти подарунок Бога.
Коротке, довге, як кому дано.
Ти поле, річка, батькова дорога.
Ти витримане, марочне вино.
То ж будь завжди на цій Землі безкраїй.
Роби зарубки на одвірках дня.
Ми на цім світі в пеклі і у раї.
Ми не чужі - Адамова рідня.
Г.Потопляк.
2020.
Следующая публикация
Нет комментариев