і ніжне пасмо її волосся,
і ніч розтоплена, наче свічка -
це все насправді, це не здалося.
В стаканах - віскі. У вікна - мжичка.
І шепіт млосно обох огорне,
і безсоромні стають долоні.
В цім світі - двоє. Надворі - чорно.
Такі оголено безборонні...
Кацапи знову стволи надрочать
на нашу звабну інфраструктуру...
Та ніжне пасмо її лоскоче
де-факто - серце, життя - де-юре.
І хай зневіра пішла у наступ,
і хай немає на неї ради,
та їм не треба у Бога красти,
вони - молитва. Вони - відплата.
Вони - загроза болотній зграї,
"законні цілі", зневага скрєпам...
Прибульці з пекла. Вигнанці з раю.
Та їм під ноги лягає небо.
І що ти зробиш, ворожко-осінь?
Ніхто пророцтва твої не слуха...
І тільки пасмо її волосся
він поправляє преніжним рухом...
Олександр Лисак
Ілюстрація Володимир Ребров
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 1