Предыдущая публикация
Вино в бурштинОвій карафі...
Осінь малює таку молоду
Художник в накинутім шарфі...
Сиві тумани парують, як чай -
Трави з пучком бергамоту...
Пробує осінь солодку печаль,
Загорнуту у позолоту...
Самотнього лісу пунктирний ескіз,
Шекспірівське бути-не-бути,
І роси, як зЕрно посіяних сліз,
І світло, котре не збагнути.
І хори небесні усіх голосів,
І опера з вічним лібретто,
І майстер майструє зі ста гарбузів
Казкових коней і карету...
І я нагадаюся про головне,
По суті, про найголовніше,
Спитатися вкотре, чи любиш мене,
Бо так неважливо все інше, ...
Богдан Томенчук (ілюстрація Олег Лобурак)
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев