Предыдущая публикация
А що нам треба?
Небо без тривоги,
Вцілілу хату і живих людей.
Щоб рідною молитися до Бога,
Дітей своїх тулити до грудей.
І, хай співати... Боже, так співати,
Щоб вже ніколи не забув мій рід,
Якою мовою його молилась мати,
Яку історію йому залишив дід.
Щоб жити, Боже. Щоб нарешті жити,
Де поглядом сягнеш у височінь -
А там небес і моря лазурити...
Щоб їх не зачепила навіть тінь.
Де гнуть свої хребти величні гори,
Щоб жоден чоловік не гнувся вниз.
Бо нам ще треба виплакати горе,
Мільйони тонн невиплаканих сліз.
Бо нам ще треба виорати землю
І зниклих безвісти закарбувати в щит.
Знайти своїх... Всіх тих, хто - за ідею.
Чиї слова, немов колючий дріт.
Чиї діла - чіткі орієнтири
Розв'яжуть цю у зашморгу петлю.
Бо, що нам треба? Перемоги й миру.
І тиші, Боже. Тиші у раю .
Ілона Верхівська-Ельтек
Следующая публикация
Нет комментариев