Предыдущая публикация
ОКСАНА ПАХЛЬОВСЬКА.
Стане вічністю кожна хвилина з тих,
що так нам сьогодні болять
Наша пам'ять – велика долина
де невидимі храми стоять..
18 вересня день народження Оксани Пахльовської - української письменниці, культурологині, перекладачки, професорки Римського університету "Ла Сапієнца", завідувачки кафедри україністики при Департаменті європейських та інтеркультурних студій на факультеті літератури і філософії, лавреатки Шевченківської премії, доньки Ліни Костенко.
"Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе.", - Оксана Пахльовська.
"Сила подвійних генів: батько Оксани - поляк Єжи Ян Пахльовський - теж письменник. Втім, вона ніколи не афішувала знаних батьків і може впевнено сказати, що її літературні успіхи – лише її власна заслуга.
Лавреаткою Шевченківської премії Оксана Пахльовська стала за книжку "Ave, Europa".
Народилася Оксана Пахльовська в Києві. Закінчила філологічний факультет московського державного університету за фахом "італійська мова і література".Вона є одним з провідних наукових співробітників Інституту української літератури імені Тараса Шевченка. Доктор філологічних наук за фахом "українська література". Основна сфера наукових інтересів Оксани Пахльовської - літературознавчі, культурологічні і перекладацькі студії. Вона є авторкою численних праць, опублікованих в Україні і за кордоном, присвячених питанням культурно-історичних взаємин українців із країнами Західної Європи, в яких досліджує тисячолітню еволюцію європейського коду української культури.
Оксана Пахльовська захистила докторську дисертацію, присвячену концептуалізації української літератури як невід'ємної частини європейської цивілізації. Особливе місце в її дослідженнях займає книжка "Civilta letteraria ucraina" (Українська літературна цивілізація) - комплексне дослідження, в якому аналізується тисячолітня еволюція європейського коду української культури.
"Ми маємо сказати, що українська література на всіх етапах була частиною динаміки європейської культури.", - Оксана Пахльовська.
Многая літа!
*****
Запам'ятай мене такою -
красивою, веселою, тонкою.
Бо все густіше тіней на Землі,
а я крізь них уже не бачу, де ти.
Проміння сонця на холоднім склі -
оце й усі у пам'яті портрети.
Штрихом злотистим писані давно,
гарячим пензлем променів вечірніх.
...Та як не є, а завтра все одно
торкнеться світло вікон споночілих!
І гляне ранок крізь похмуре тло.
І збудеться усе, що не збулося.
Ламає сонце промені об скло,
куйовдить вітер золоте волосся.
Щасливою, красивою, легкою -
запам'ятай мене такою!
Оксана Пахльовська
Следующая публикация
Нет комментариев