Предыдущая публикация
НА СВІТЛУ ПАМ'ЯТЬ ВСІХ МАТЕРІВ І БАБУСЬ, ЩО СПОЧИВАЮТЬ В УКРАЇНІ...
Баба Юстина вважала, що у кожного свій шлях і свій хрест.
І що хрест кожному дається у строгій відповідності до його спини.
На свято Воздвиження Хреста Господнього, яке ми відзначаємо завтра, 14 вересня, баба обов'язково йшла до церкви і ревно молилася, бо вірила, що молитви в цей день набувають особливої сили.
Вона також щиро вірила, що Хрест, на якому розп'яли Ісуса Христа, став знаменням любові. Нашим спасінням.
Перед Здвиженням баба пекла свій "фірмовий" струдель з ябками" і готувала багато овочевих страв, як от пісну засипану капусту, бараболі в сметані чи печеню з білих грибів (мнєса до страв не давала - бо піст).
Баба казала, що в цей день не можна йти до лісу, бо там – цілий передзимовий гармидер: у нори і шпари ховаються змії, вужі, ящірки, павуки та й решту живності, з якою чомусь нікому не хочеться здибатись в хащах. Щоб не затягнули (за старим календарем Воздвиження наставало 27 вересня, тому не знаю чи тепер живність ховається, чи пізніше надумає).
Не можна було нічого робити в полі чи на городі, але можна було "попрєтати" городину до пивниці, щоб не померзла коли вдарять перші приморозки.
І най вас Бог боронить сваритися з кимось або пліткувати - цілий рік про вас люди пліткуватимуть (а їм, як нам усім відомо, палець до рота не клади).
Не творінню рук людських поклонимося в ці святі дні, а нерукотворному знамену Божественної перемоги. Нашу впевненість у цьому висловлює святий Іоан Дамаскин: «Поклоняємось же ми і образу Чесного і Животворчого Хреста, хоч би був він зроблений з якогось іншого матеріалу; поклоняємося, вшановуючи не речовину (нехай не буде цього!), але образ, як символ Христа… Бо де буде знамення, там буде і Сам Він».
Зі святом, любі друзі!
Дай Боже здоров"я вам і вашим родинам!
OLGA RUDA
Следующая публикация
Нет комментариев