Предыдущая публикация
У нашому грішному світі людині не дано осягнути досконалу красу й гармонію, проте вона може до них прагнути.
Прагнути відчайдушно і безнадійно, розуміючи, що справжній ідеал завжди маячить попереду і ніколи не дасть підійти до себе надто близько. Земна музика – це боязка спроба людства доторкнутися до вічності, почути звуки тієї великої й незбагненної, справжньої, музики, що лунає десь у космічних сферах і, ставши багаторазово біднішими і біднішими, лише відбивається в нашій тлінній дійсності карикатурною пародією на оригінал. Немов замерзлий самотній мандрівник, людина тягне свої руки до краси, обпалюється про її полум'яну суть і тут же смикає себе, задовольняючись горезвісними сімома нотами, розтягнутими на кілька октав. Але навіть з такого жалюгідного арсеналу наявних можливостей справжні генії здатні створити те, що вивертає душу навиворіт і змушує сльози литися струмками з очей.
Роман із музикою або починається з самого дитинства, або не починається ніколи. Мені вже давно здається, що люди діляться на дві категорії: тих, що вперше почувши музику, посміхнулися і залишилися колишніми, і тих, життя яких після цього перевернулося. Для тих з нас, у кому з самого народження ґрунтується невгамовна потреба в красі; для тих, хто не може спокійно спати ночами; для тих, хто готовий пожертвувати багатьом заради того, щоб на якусь частку секунди відчути гармонію в навколишньому бутті, музика стає дороговказом, провідником у таємничий і чудовий світ, зовсім несхожий на той, у якому ми звикли жити. Вона проникає в нас із першими почутими нотами і ллється по наших венах немов кров. Без неї життя вже не має суттєвої цінності. Адже, навіщо потрібне життя, якщо в ньому немає краси?
Якось, присягнувши музиці на вірність, ти будеш вічно служити їй, насолоджуючись кожною миттю свого солодкого рабства. Вона знову і знову кличе тебе включити улюблені записи, занурившись у неймовірний світ, зітканий із власної фантазії, відчуттів та почуттів. І ось, кнопка «play» натиснута, і ти, передчуваючи чарівну феєрію, починаєш свою дивовижну подорож… Музика забирає тебе в небеса, потім різко кидає на землю, занурює в глибини океану і з гучним плеском хвиль вириває з його бірюзових вод, тягне в темні печери, де ніколи не гостювало денне світло, а потім мчить крізь спекотні пустелі з палючим сонцем, тут же міняючи їх на гарячі холодні сніги, виконуючи черговий дивовижний віраж, відомий лише їй одній. Вона манить, кличе, плаче, сміється, грає, дихає, живе...
Музика – це не просто ключ до себе, це справжній портал до власних мрій та фантазій, потреб та бажань. Зрозуміти музику не можна, її можна лише відчути. З того, яку музику людина слухає, часом можна сказати про неї набагато більше, ніж по тисячі сеансів психоаналізу. Кажуть, що музика долинає з динаміків, але це не так. Музика ллється з самого серця людини, з найглибших та найпотаємніших надр його душі, даючи надію на те, що краса в нашому світі ще не померла…
Андрій Пономарьов
Следующая публикация
Нет комментариев