Предыдущая публикация
Вірші про школу.
Марія Пригара
ПЕРШИЙ ДЕНЬ
Що за диво сталось в нашім місті?
Йдуть до школи квіти пишнолисті.
Поспішають айстри та нагідки,
Тільки квітка хилиться до квітки.
Дріботять жоржини і левкої:
Ви юрби не бачили такої.
Поставали біля школи в пари,
Зайняли навколо тротуари.
І говорить айстра до жоржини:
— От уже й дзвінок за дві хвилини.
А ромен всміхається красолі:
— Правда ж, добре вчитися у школі?
...Та хіба сміятись вміють квіти?
Ні питать не вміють, ні ходити.
Не садок розцвівся тут, не грядка —
Біля школи хлопчики й дівчатка.
Це вони прийшли сюди з квітками,
Бо сьогодні стали школярами.
ХТО ТО?
Чи то я недбалий?
Чи то я ледачий?
Оце задали нам
Чотири задачі.
Чотири задачі
Й письмо на додачу.
І вже я навколо
Нічого не бачу.
Та поки списав я
Чотири рядочки,
В дворі задзвеніли
Весняні струмочки.
В калюжі під тином
Заблискали бульки,
Зронили краплини
Веселі бурульки.
І вітер з розгону
Влетів до кімнати:
— Та доки ж сидіти?
Та доки писати?
Не буду я слухать
Цю пісню весняну:
Хай линуть краплини,
Я навіть не гляну.
Не буду зважати
На їхню говірку.
Я дав собі слово
Одержать п'ятірку!
На носі чорнило,
На шапці чорнило —
Немов їх чорнильним дощем покрЬпило.
На кожній долоні
написано: «Юра».
Скажіть, вам не стрівся такий замазура?
Біжить, підкидає він сумку з книжками,
А сумкою бився оце з хлопчаками.
Та тільки устиг замахнутись щосили —
Під ноги хлоп'ятам книжки полетіли.
Всіма сторінками сплеснули від ляку:
— Ой, хто угамує цього розбишаку?
У класі сидить він розвісивши вуха,
Того не дочує, а те не дослуха.
Учитель показує Волгу на карті,
А він вимальовує «Волгу» — на парті.
Учитель диктує задачу про поїзд,
А наш замазура записує:
«Пояс!»
Та ще ображається потім:
— Дивіться!
Чого за контрольну мені одиниця? —
А в зошиті в нього — мов курка блукала.
Ще й лапками кожну сторінку торкала.
І що там таке — не вчитаєш нічого.
Скажіть — ви не бачили хлопця такого?
Чи, може, когось, хто у вас на прикметі,
Ви зараз у цім упізнали портреті?
Коли він вам справді знайомий в лице —
Ми просимо нам написати про це!
ЗАБУДЬКО
Як мені ходить до класу?
Як мені на світі жить?
Що не скажуть, я відразу
Забуваю в тую ж мить.
Дав задачу нам учитель,
Я забув її — хоч плач.
Став шукати, став лічити —
Перебрав аж п'ять задач.
Не спочину я ніколи,
Бо роблю все навпаки:
Задають про суходоли —
Я читаю про річки.
Мама каже: «Треба вузлик
На хустинці зав'язать».
Зав'язав я вузлик, друзі,
І забув хустинку взять.
Помилок роблю — без ліку.
Як же так у світі жить?
Хто знайде від цього ліки,
Дуже прошу — поможіть!
Следующая публикация
Нет комментариев