Предыдущая публикация
Двадцятий вік
Двадцятий вік, було страшне століття
Хоч і прогрес прийшов до нас з тих літ
А впам'яті прокручую мов плівку
Про ті часи про які чув тоді.
Наші діди і прадіди з початку
Рішучий крок зробили в майбуття
Проживши в голоді і в холоді страшному
І в тім столітті народився й я
Стала війна, як батьку було десять
А мамі тоді й три ще не було.
Жахливим подихом дихнуло понад краєм
Як принесло цю вістку у село
Хто був господар на своїх теренах
Хто вірить Богу зріктися не зміг
Покинувши сімю й своі оселі
Завезли тих далеко на Сибір
Неповернулося до дому їх багато
Залишились вони в отих краях
До речі був там і мій тато
Що повернувсь він на явку а не мріях
Не так давно,то були, повоенні роки
І страх і біль ще не пропав
Так важко розпізнати було людям
Хто був правий а хто неправ
Без трох рокі було вже шість десятків
У тім столітті про яке кажу
Як покохав Пилип, Оксану
Тоді дві долі злилися в одну... Paul Konko 2013
Следующая публикация
Комментарии 1
що золотi рyки маєш-знаю! що малювати вмiєш-знаю! а от,що вiршi пишеш- не знала!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!