Предыдущая публикация
Вставай же, ненько-Україно!
Сьогодні наша Батьківщина
Вже помирає на очах.
Вдяглась скорботно у хустину -
В журбі...Все ніби в страшних снах.
Сховала мати свого сина,
Сльозами вмилися сади.
І наша ненька-Україна
Розп'ята, ніби назавжди.
На Сході...Там страшні руїни.
За що погинули сини?
Вони ж служили Батьківщині,
Придбавши лиш собі хрести.
На кожного чека родина,
І в кожного був дім, сім'я...
Сьогодні в них - сира могила
Й на камені лише ім'я.
Приречена. Єдина Україна,
Спустошено зневірившись в боях,
Неначе зраджена дружина,
Купається щодня в гірких сльозах.
Тримайсь же, ненько сивочола!
Молюсь за тебе й в снах.
Тримайсь, рідненька, бо загинеш!
Дай відсіч горе-ворогам!
Не дай сховати знову сина
Й лишитись дітям без батьків...
Чи чуєш? Ненько-Батьківщино!
Здолай проклятих ворогів!
Й нехай цвіте пишно калина,
В гаях співають солов'ї,
А наша славна Україна
Здобуде мир на цій землі!
Следующая публикация
Комментарии 3