************

Душа єдналась з самотою
З краєчку грілась на вікні,
Всміхалась сонцю золотому,
Та очі лиш її в журбі.
І ось, відірвана від світу -
Оголена зовсім була...
"Вже за вікном розквітли квіти." -
Шептала сумно їй весна.
Окрилено, лиш в снах зігріта,
Горює, борючись із злом.
Злетівши в вись, полинула б із вітром,
У світ казок, написаних пером.
Завжди в любові оповита,
Тепер, розкаяєна життям.
Спасіння знає лиш в молитвах,
Назад немає вороття.
В журбі продовжує все жити,
Синів ховаючи щодня ,
Бо неньку з ворогом ділити,
Не хоче, рідну навмання.
І знов скорботною сльозою
Вмивається душа жива.
Стискає серце їй від болю -
Синів сховала вже вона.