Предыдущая публикация
Минуле не вернуть, не виправить минуле,
Вчорашнє – ніби сон, що випурхнув з очей.
Як луки навесні ховаються під мулом,
Так вкриється воно пластами днів, ночей.
Але воно живе – забуте й незабуте,
А час не зупиняється, а молодість біжить,
І миті жодної не можна повернути,
Щоб заново, по-іншому прожить.
В. Симоненко
БЕРЕЗІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
У Березівську сільську раду, що є частиною Лубенського району з 1974 року, об’єднані населені пункти Березівка, Кревелівка, Тотчине, Шинківщина, розташовані на відстані понад 30 км від районного центру, Очолює громаду з 2006 року Якименко Олена Петрівна.
Біографія села Березівка, як козацького хутора Березин Засульської волості Лубенського повіту, починається з XVIII століття.
У 1859 році тут налічувалося 14 дворів з 56 жителями.
Після реформи 1861 року на території нинішньої Березівки з’явився маєток пані Жолобовської, яка поступово прибрала до рук понад 1400 десятин землі та виміняла людей на собак у селі Клепачі. Таким чином чисельність проживаючих збільшувалась, і у 1890 році село, де діяла Березинська козацька громада, налічувало уже 205 осіб, а у 1910-ому – 36 дворів з 268 жителями.
Радянську владу на цій території проголошено у січні 1918 року. Першими очільниками сільської ради були П.І. Соколенко, М.П. Береза, І.М. Мартосенко, а першим головою комітету незаможних селян - К.В. Береза. З 1923 року Березівка входила до складу Покрово-Багачанського району. В той час жителями сіл тут створено філію Покрово-Багачанської споживчої кооперації та насіннєве товариство.
На землях сучасної Березівської сільської ради у 30-х роках ХХ століття створено 9 колгоспів, які спеціалізувалися на вирощуванні зернових культур та цукрових буряків. Роботи виконувалися в основному вручну та за допомогою коней і волів; згодом придбано два трактори ХТЗ, один «Універсал» і автомобіль-полуторку. Кращі представники громади Я.М.Соколенко та С.М.Герасименко представляли її на Всесоюзній сільськогосподарській виставці, де були відзначені медалями.
У 1941 році мирну працю селян перервала навала фашистів. У великій битві з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної більше 200 жителів захищали Батьківщину, 137 учасників бойових дій не повернулися у рідні села. На честь їх подвигу у Кревелівці і Шинківщині встановлено мармурові плити, з викарбуваними іменами загиблих односельців, а в центрі Березівки – пам’ятник Невідомому солдату і всім тим, хто залишився на полі бою. 40 учасників Великої Вітчизняної війни нагороджені орденами та медалями, серед них Василь Якович Кисляк, Микола Порфирович Шумейко, Дмитро Антонович Береза, Семен Герасимович Береза, Ніна Тарасівна Береза, Іван Панасович Бибик, Андрій Павлович Кришталь та інші.
У повоєнні роки розпочалася відбудова сіл. У 1953-ому колгоспи об’єдналися в один – імені Сталіна, під головуванням Берези Мефодія Терешковича. В господарстві утримувалось багато свиней, волів, на конефермі вирощували рисаків для Радянської Армії. В кожному селі організовано рільничі ланки, працювали кузня, будівельна бригада. З часом на полях з’явилася нова техніка. Першими механізаторами стали Береза Трохим Гнатович, жінки Кисляк Пелагея Сидорівна та Береза Мотрона Павлівна. На той час в селах налічувалось 1732 жителі.
У 1958 році колгосп імені Сталіна об’єднано з Ромоданівським господарством «3-й Вирішальний», названо іменем газети «Правда» і пізніше (25.04.1974) передано до складу радгоспу Оріхівського цукрокомбінату. Села Березівської сільської ради стали центральним відділком радгоспу «Оріхівське бурякогосподарство», яке очолив Іван Левкович Якименко. Саме в цей час в кожному селі виросли нові вулиці з житловими будинками, зведено приміщення школи, будинку культури, дитячого садка, поштового відділення. Збудовано дороги з твердим покриттям, тваринницькі комплекси, сучасний тік, тракторну бригаду, пилораму, гаражі, створено потужний машинно-тракторний парк.
За високі здобутки у розбудові господарства та населених пунктів Якименко І.Л. нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Жовтневої Революції, «Знак пошани». Йому присвоєні звання «Заслужений працівник сільського господарства України», «Відмінник освіти України», «Почесний громадянин Лубенського району». За звитяжну працю відзначені орденами і медалями механізатори І.І.Назаренко, В.І Пуденко, ланкова Ф.Д.Назаренко, бригадир А.П.Кришталь, агроном Н.Г.Сапа, доярка М.П.Кисляк та інші.
Березівчани пишаються земляками: знаним у місті Тернополі терапевтом, кавалером ордена Леніна Г.Ю. Тищенком, заслуженим лікарем України Г.Ю. Тищенко, заслуженим лікарем Росії М.Т.Соколенко, заслуженим вчителем України А.П.Березою, нині покійним військовим пілотом В.П.Соколенком. Пам’ятають популярні в селі духовий і струнний оркестри, троїсті музики, хор, жіночий та чоловічий ансамблі, драматичний колектив, якими опікувалися близько 30 років В.З. Кириленко та М.І. Помаз. І сьогодні вирує культурне життя в Березівці: представники різних поколінь знаходять насолоду у піснях і танцях, художньому слові, дарують свою творчість односельцям.
Шкільна і сільська футбольні команди є багаторазовими призерами, володарями кубків районних та обласних змагань.
На території ради діють Шинківський і Березівський фельдшерсько-акушерські пункти, де створені хороші умови для працівників і відвідувачів; загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, корені якої сягають у далекий 1924 рік.
Маємо надію, що цей чарівний куточок, де поєдналися сива давнина і неспокій сьогодення, буде надихати прийдешні покоління своїми руками, розумом примножувати добро і красу лубенського краю.
Следующая публикация
Нет комментариев