Токма́к (до 1962 — Великий Токмак) — місто Запорізької області, розташоване над річкою Токмак, адміністративний центр Токмацького району.

Колишній центр Мелітопольського повіту Таврійської губернії.
Назва міста походить по розташуванню над річкою Токмак. Гідронім від тюркського täkmäk «лити» хоча більш ймовірна версія від тюркського токмок «дубина, палиця, обушок». Слід також враховувати можливість утворення токмак з етноніма: відомі токмак — одна з назв половців, і токмак, токмок — родоплемінні назви у киргизів, туркменів.
Території Токмацького району були заселені ще з доби неоліту. Про це свідчать розкопки декількох поселень та курганів поблизу міста, де знайдені поховання епохи бронзи (ІІІ—І тисячоріччя до н. е.), скіфів (IV ст. до н. е.), сармат (ІІІ—ІІ ст. до н. е.) і кочівників (Х—ХІІ до н. е.).
Інтенсивне заселення краю почалося після 1791 року, коли на березі річки Токмак поселилося кілька родин нащадків запорозьких козаків і державних селян з Полтавщини. Токмак швидко зростав, чому сприяв торговельний шлях, який проходив через місто Токмак — Старий Чумацький шлях. Поселення одержало назву Великий Токмак від назви річки (біля неї серед буйного різнотрав'я у свій час татари випасали коней; звідси й татарська назва річки — Токмак — ситий, нагодований).
У 1861 році поселення увійшло до складу Бердянського повіту Таврійської губернії. Його жителі займалися землеробством, скотарством, торгівлею й ремеслами. Товари реалізовувалися на весняному (9 травня) і осінньому (1 жовтня) ярмарках, куди прибували купці з Москви, Курська, Бердянська.
Уже на початку XX ст. на дев'яти токмацьких підприємствах налічувалося близько 1 тис. робітників. Найбільшими з них були заводи з виробництва сільськогосподарських машин засновані в 1882 році І. І. Фуксом і в 1885 році — І. В. Клейнером.
Подальшому економічному розвитку сприяло будівництво під'їзних колій, які з'єднали містечко зі станцією Пришиб на лінії Харків — Севастополь.
Напередодні Першої світової війни місцеві фабриканти й купці побудували залізничну колію Царекостянтинівка — Федорівка, а на ній станцію Великий Токмак, яка сприяла росту торгівлі й розвитку міста в цілому.
Почали працювати машинобудівний і чавуноливарний заводи Бергера й Загореліна. Але значна частина населення займалася землеробством. На той час у Великому Токмаку працювала невелика друкарня, дві фотомайстерні, земська лікарня на 15 ліжок, 5 початкових шкіл. На початку XX сторіччя Великий Токмак — один із найбільших населених пунктів Північної Таврії, де відділення Азово-Донського комерційного банку сприяло росту експортно — закупівельних операцій хліба, товариство «Тріумф» початок випуск нафтових двигунів, успішно розвивався гончарний промисел.
30.12.1962 Великий Токмак перейменований на Токмак і призначений містом обласного підпорядкування.
Єфименко Петро Савич — історик, етнограф.
Чечет Григорій Герасимович — конструктор літальних апаратів.
Сардак Григорій — український хірург, піонер судинної хірургії.
Ковтуненко Іван Наумович — козак 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу.
Дмитро Дзюба — український музикант-мультиінструменталіст.
Марко Безручко — військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.
Івченко Олександр Георгійович — радянський авіаконструктор, керівник розробки поршневих, пізніше турбореактивних двигунів для багатьох типів літаків.
Денисенко Василь Семенович — історик та етнограф, належав до наукової школи М. С. Грушевського.
Биченко Василь Васильович (1911–1990) — мінер, орденоносець німецько-радянської війни. Нагороджений орденами Великої вітчизняної війни II ст., Слави III ст., бойовими медалями.
Шелепаєв Олександр Анатолійович — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014–2015 років.
Матюх Павло Іванович (1911–1980) — Герой Радянського Союзу, участник німецько-радянської війни.
ИСТЕРИЧЕСКАЯ СПРАВКА
Небольшое поселение запорожских казаков и государственных крестьян из Полтавщины на берегу реки Токмак появилось в 1784 году. Ну и название оно получило от имени этой самой речки, но не какой-нибудь там обычный Токмак, а Большой. В 1796 году Большой Токмак стал центром Мелитопольского уезда Таврической губернии.
В 1797 году Мелитопольский уезд был включён в состав Мариупольского уезда Новороссийской губернии, центром которого снова стал Большой Токмак.
В 1801 году центр уезда был перенесён в Орехов, а Токмак остался центром Большетокмакской волости.
В 1861 году Большой Токмак вошел в состав Бердянского уезда Таврической губернии.
Токмак Большой — местечко Таврической губ., Бердянского уезда. По переписи 1897 г. жителей 19326, среди коих 2421 евреев. (Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона)
В 1921 году город стал центром Великотокмакского уезда.