За легендою, переданою К. Бакуровим, хазяїн замку якось зустрів на ярмарку циганку. Та ворожка напророчила В. П. Попову, що він помре тоді, коли буде завершене будівництво палацу. За легендою, переданою К. Бакуровим, хазяїн замку якось зустрів на ярмарку циганку. Та ворожка напророчила В. П. Попову, що він помре тоді, коли буде завершене будівництво палацу. Мабуть, тому Василь Попов і “дивакував”: щось змінював, щось перебудовував, десь ламав щось зроблене, тобто відтягував завершення будівництва. Але в рік закінчення усіх робіт в палацовому комплексі, 30 серпня 1894 року. Василь Попов помер. Йому так і не довелося пожити в своєму загадковому замку. До нас дійшли лише будови східного, північного та західного флігелів, каретний двір, оглядова башта. До нас дійшли лише будови східного, північного та західного флігелів, каретний двір, оглядова башта. Досі дивує своєю величністю конюшня В. Попова, що нагадує стіни та башти Московського Кремля. На території замку діє музей-заповідник, який радує і дивує відвідувачів своїми експонатами, розповідає не лише про історію замку, а й про історію Василівщини з давніх часів до нашої ери до сьогоднішніх днів. В основі герба Василівщини – елементи герба дворян Попових. У верхній частині герба міста – схематичне зображення замка Попова – основної історичної та архітектурної пам'ятки - золотистого кольору. На фото: вгорі – кріпосна стіна з південною вежею манежу, внизу – східний флігель, парадний в'їзд до замку.