19 червня 2016 року.

Ми знову разом !!!
" Велике Свято для усіх християн та радісний День нашої зустрічі, яку ми всі так нетерпляче чекали.
Сьогодні в нас подвійний ювілей - 40-річчя нашого випуску Шклівської середньої школи та 50-річчя (у вересні) нашого Першого шкільного дзвоника. " - таким був мїй перший допис на нашій сторінці у Фейсбуці.
Вже вкотре сідаю до компютера , щоб якось спробувати передати всі наші враження в короткому повідомленні, як прийнято у форматах соціальних мереж, .... і нічого не виходить...
Бо ця зустріч , цей День , породжує Такіі-і-і-і емоції , що мій сучасний ноутбук з усіма його "клавішами - кнопочками" та ВЕСЬ Інтернет з УСІМА його "лайками-плюсами-класами" не вміє , а може і ніколи і не зуміє передати хоча б частину того, що ми змогли відчути в цей день та цю ніч.
Це можливо відчути тільки в ОДИН-ЄДИНИЙ спосіб - знову зустрітись. Коли є можливість, або тільки появиться надія про таку можливість , ними обов'язково необхідно скористатись.
Стільки хочеться сказати, але тільки з роками розумієш цю давню загадку-притчу про" що у світі найшвидше ?..."- відповідь однозначна, бо ніякі пальці не встигнуть клацати по клавіатурі доганяючи мою думку.
Але про "що у світі наймиліше"- питання спірне. Хіба хоть хтось згадав про сон , коли довкола ТВОЇ НАЙБЛИЖЧІ ДРУЗІ і ТИ РАЗОМ з ними.
І не просто поговорити по мобільнику, чи "лайкнути", а от просто підійти до кожного, подати руку і просто по дружньому обійнятись.
Хіба що світлини з нашої зустрічі спробують хоча б трішки компенсувати нам усім можливість живого спілкування.
А саме головне - пам'ятати , що " Квиток в дитинство" чекає на кожного з нас .
Цей квиток нам не продасть жодний квитковий касир , його не принесе жоден кур'єр з найкрутішої туристичної агенції .
Просто візьміть слухавку найпростішого телефона, наберіть номери своїх шкільних друзів і просто скажіть ім : "Давай зустрінемось !.."