Предыдущая публикация
Масниця :(Пу́щення, Сиропу́ст, Колодій, Сиропу́сний тиждень, Си́рна неділя, Ба́бське свято, Зага́льниця) — традиційне слов’янське, у тому числі й українське свято, що відзначається протягом тижня (іноді трьох днів) перед Великим постом.
Следующая публикация
Комментарии 4
Масниця[1] (Пу́щення[1], Сиропу́ст[1], Колодій, Сиропу́сний тиждень, Си́рна неділя, Ба́бське свято, Зага́льниця) — традиційне слов’янське, у тому числі й українське свято,
що відзначається протягом тижня (іноді трьох днів) перед Великим
постом. Початок нового циклу залицянь і любощів, пошуку пари, з метою
продовження роду.
Колодій збігався в часі із Сиропусним тижнем, останнім тижнем М'ясниць. Це останній, напередодні Великого посту, тиждень, коли можна було справляти весілля. Цей тиждень також називали Бабським тижнем або попросту Бабським, а Колодій, відповідно, Бабським святом. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.
Християнська церква додала Масниці у свій календар,
проте свято так і не набуло християнського змісту. Але оскільки
православ'я достатній час є панівною релігією в Україні, то, з часом,
автен...Ещё
Масниця[1] (Пу́щення[1], Сиропу́ст[1], Колодій, Сиропу́сний тиждень, Си́рна неділя, Ба́бське свято, Зага́льниця) — традиційне слов’янське, у тому числі й українське свято,
що відзначається протягом тижня (іноді трьох днів) перед Великим
постом. Початок нового циклу залицянь і любощів, пошуку пари, з метою
продовження роду.
Колодій збігався в часі із Сиропусним тижнем, останнім тижнем М'ясниць. Це останній, напередодні Великого посту, тиждень, коли можна було справляти весілля. Цей тиждень також називали Бабським тижнем або попросту Бабським, а Колодій, відповідно, Бабським святом. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.
Християнська церква додала Масниці у свій календар,
проте свято так і не набуло християнського змісту. Але оскільки
православ'я достатній час є панівною релігією в Україні, то, з часом,
автентична дата святкування Масниць була забута. Н. Дубровський[2],
зауважує, що багато масничні обряди є чисто зимовими і не можуть
відзначатися навесні. Він вважає, що масничні обряди перейшли з Власія, у якого «і борода в маслі». У Білорусі збереглася приказка: «На Аўласа бяри каўшом масла»[3] (белорус.) — На Власа бери ковшем масла. У Поліссі досі Широкий четвер називають «Власов» або «Волосся»[4
Масниці, Донеччина,
В Україні Масниці мають свою яскраво виражену індивідуальність.Зокрема на Поділлі хлопці пригощали дівчат горілкою, пивом, солодощами — купували (запивали) Колодку. У подяку за це кожна дівчина вишивала перкалеву хусточку, оздоблюючи її квітками та ініціалами свого обранця, та дарувала йому на Великдень — повертала Колодку. Такі обряди нерідко завершувалися укладанням шлюбу.Головним почастунком на Колодія є вареники з сиром і сметаною, пироги з сиром, гречані млинці. Головним напоєм — наливки і інші трунки. Головним місцем події виступає шинок.Свято Колодія характерне лише для України та Білорусі і сягає своїми коренями ще глибоко дохристиянських часів. Протягом цілого тижня паралельно з іншими обрядами проходило коротке Колодчине життя.У понеділок Колодка «народжувалась», у вівторок — «хрестилася», у середу справляли «похрестини», у четвер «помирала», у п'ятницю Колодку «хоронили», а в суботу «оплакували». У неділю ж наставала кульмінація Ко...ЕщёБабський тиждень
Масниці, Донеччина,
В Україні Масниці мають свою яскраво виражену індивідуальність.Зокрема на Поділлі хлопці пригощали дівчат горілкою, пивом, солодощами — купували (запивали) Колодку. У подяку за це кожна дівчина вишивала перкалеву хусточку, оздоблюючи її квітками та ініціалами свого обранця, та дарувала йому на Великдень — повертала Колодку. Такі обряди нерідко завершувалися укладанням шлюбу.Головним почастунком на Колодія є вареники з сиром і сметаною, пироги з сиром, гречані млинці. Головним напоєм — наливки і інші трунки. Головним місцем події виступає шинок.Свято Колодія характерне лише для України та Білорусі і сягає своїми коренями ще глибоко дохристиянських часів. Протягом цілого тижня паралельно з іншими обрядами проходило коротке Колодчине життя.У понеділок Колодка «народжувалась», у вівторок — «хрестилася», у середу справляли «похрестини», у четвер «помирала», у п'ятницю Колодку «хоронили», а в суботу «оплакували». У неділю ж наставала кульмінація Колодія, а заразом і Колодчиної долі. Молоді жінки «волочили» Колодку.Заміжні жінки увесь цей тиждень справляють Колодку. В понеділок зранку вони збираються в корчмі «колодкувати». Одна з них кладе на стіл невеличке поліно або палицю — Колодку. Інші беруть по черзі і вповивають її шматками полотна, потім знову кладуть на стіл. Це значить, що Колодка «народилася». Купують наливки, сідають за стіл навколо колодки, п'ють і поздоровляють одна одну з «народженням».
Шинок. с. Рудяків, Переяславський повіт, Полтавська губернія. 90-ті роки XIX століття
Потім ходили по селу і прив'язували Колодку, тобто загорнуте у
полотно полінце, до ноги парубкам та дівчатам які не скористалися з
весільного сезону і не побралися, а також їхнім батькам, що «досі не
пошлюбили» дітей. Особливо ж тим, які відмовили нареченому і сватам.
Звісно, що ніхто не бажав ходити з таким собі «ярликом», а тому одразу ж
давали жінкам певний відкуп. Ним могли бути кольорові стрічки, намисто
або ж наїдки, горілка і солодощі.Дівчата теж в'яжуть Колодку, але тільки парубкам, і вже не до ноги, а до лівої руки. Дівоча Колодка оздоблена барвистими стрічками та паперовими квітами. Парубки повинні платити дівчатам викуп за Колодку грішми або подарунками: намистом, стрічками, шовковою хусткою.Як і молодиці, дівчата в цей день п'ють трунки і співають:
частувати тещу — «щоб горло не пересихало». Хто женився в осінні М'ясниці, той урочисто віз тещу до себе в гості на другий день Різдвяних Свят — якщо добра, або на третій — якщо зла. Хто ж оженився в різдвяні М'ясниці, той возився з тещею в п'ятницю на Масницю.
Разом з тещею запрошувались ще й інші родичі. Частуючи гостей, зять
говорив: «Пийте, люди добрі, по повній чарці, хай у моєї тещі горло не
пересихає!» (натяк на сварливість).
На перший день Загальниці, в останній тиждень М'ясниць, за стародавнім звичаєм готувався холодець зі свинячих або баранячих ніжок; тому цей день ще називався Ніжкові заговини.
«
То
неправда, що на «ніжкові заговіни» не можна пити горілки, бо завушниця
буде. Що ж то за Масляна без питва?! Всі люди п'ють, і ми, було, вдома
п'ємо, а завушниці у мене ніколи не було. Ще як був живий мій батько,
царство йому небесне, було, прийдемо з церкви, посідаємо обідати, а
він і каже: «Давай, сину, чарки та вип'ємо, щоб усе було гоже, а що не
гоже — не дай, Боже!» Поналиває, бувало, і ми вип'ємо по першій. Пили
всі: і мати моя, і сестра, і брат, і гості, коли траплялися ... А як
закусимо по першій, то тато покладуть ложку на стіл і кажуть: «Ну, сину,
піднось ще по склянці, бо після однієї не обідають — гріх!» Я піднесу
... а тоді ще й по третій, четвертій... А коли вже вип'ємо по останній
до вареників, то тато ...ЕщёНіжкові заговини
На перший день Загальниці, в останній тиждень М'ясниць, за стародавнім звичаєм готувався холодець зі свинячих або баранячих ніжок; тому цей день ще називався Ніжкові заговини.
«
То
неправда, що на «ніжкові заговіни» не можна пити горілки, бо завушниця
буде. Що ж то за Масляна без питва?! Всі люди п'ють, і ми, було, вдома
п'ємо, а завушниці у мене ніколи не було. Ще як був живий мій батько,
царство йому небесне, було, прийдемо з церкви, посідаємо обідати, а
він і каже: «Давай, сину, чарки та вип'ємо, щоб усе було гоже, а що не
гоже — не дай, Боже!» Поналиває, бувало, і ми вип'ємо по першій. Пили
всі: і мати моя, і сестра, і брат, і гості, коли траплялися ... А як
закусимо по першій, то тато покладуть ложку на стіл і кажуть: «Ну, сину,
піднось ще по склянці, бо після однієї не обідають — гріх!» Я піднесу
... а тоді ще й по третій, четвертій... А коли вже вип'ємо по останній
до вареників, то тато заспівають, бувало:
Ой, вип'ємо, родино,Щоб нам жито родило,І житечко, і овес —І зібрався рід увесь[5].
»
На Слобожанщині хлопці та дівчата, після вечері на Ніжкові заговини
збирали зі столу кістки, виходили на подвір'я, ставали під коморою і
кидали кістками у ворота. Існує повір'я, що хто в цей вечір не докине
від комори до воріт свинячою кісткою, той до Великодня не доживе.
Релігійні особливості
Сиропусний тиждень складається з трьох частин: зустріч у понеділок, кульмінаційна точка або «перелом» у «широкий четвер» і «прощальна неділя».
На Пущенні, чи Сирному тижні немає посту в середу й п'ятницю, кожен день можна вживати молоко, яйця і рибу, але м'яса вже не їдять. У православних храмах починають здійснювати Великопісні служби.
Сирна Седмиця завершиться Прощеною неділею. Цього дня в церкві здійснюється чин прощення, коли духовенство та парафіяни взаємно просять прощення одне в одного, щоб вступити у Великий піст з чистою душею.