Предыдущая публикация
трьох владах
17.08.2011 | Категорія: Волинь | Опубліковано: lapiy
Софія Рачинська (донька Олексія Зозулі) тримає фото, де її батько
• Ще й досі село Вербень Демидівського району живе світлими спогадами про Олексія Кузьмовича Зозулю, хоч пройшло уже півстоліття після його смерті. Будучи сільським секретарем, він умудрявся знайти порятунок для рідного села та його мешканців.
При Польщі у 1939 році він був помічником війта. Коли жандармерія приїхала, щоб арештувати сільських просвітян, які ставили українські вистави, Олексій Зозуля заховав їх у своїй хаті. Вдруге судилище над вербенцями могло бути у 1941 році – хтось убив німця, і фашисти, не знайшовши винного, вирішили поглумитися над цілим селом. Позганяли на майдан людей, як раптом Олексій Зозуля німецькою мовою просить офіцера вислухати його. Бесіда тривала з півгодини, після чого люду наказали розійтися по домівках. Бо сільський секретар переконав вояків, що його односельці ні в чому не винуваті. Відвів загрозу від Вербня Олексій Зозуля і у 1944 році. Тоді німці, відступаючи, хотіли отаборитися у селі, однак секретар заявив їм, що тут панує… сильний тиф. Хоч це було вигадкою, проте подіяло на фашистів. А потім задля більшої безпечності Олексій створив сільський загін самооборони з десятка престарілих чоловіків. Зброєю слугували самостріли.
Саме ця зброя стала потім головним звинуваченням проти Зозулі. Йому радянська влада дорікнула сприянням окупаційному режиму. Почався суд, на одне із засідань якого прийшло майже пів-Вербня. Люди думали, що вимолять свого земляка. Не допомогло. Олексієві дали 15 років тюремного ув’язнення. А далі табори Солікамська обірвали його життя. Потерпіла і його родина, що залишилася у Вербні. Довго за донькою Софією кріпилося клеймо дитини ворога народу. Нині вона згадує ті часи із жахом, бо і в школі, і на роботі їй дорікали: твій батько був проти свого народу.
– А хіба односельці – не народ, хіба усе те, що зробив батько для села – не приклад служіння народові? – пускає сльозу Софія Олексіївна. – На жаль, радянська влада розуміла патріотизм по-іншому. Зараз маємо інший час. Дехто із старожилів каже мені: твоєму батькові треба поставити пам’ятника. Буде
• Невигадана історія
Следующая публикация
Нет комментариев