Предыдущая публикация
Із вітром сперечалася про щось...
І дощ так монотонно стоголосив,
Мов шкодував за тим, що не збулось...
Стукало в рами мокреє гілля,
Стояла мовчки я біля вікон...
У мріях тихо куталась душа...
І я не знала: дійсність це чи сон...
Дивилася на впалий лист додолу,
Мокрий асфальт, чиєсь мокре пальто...
Думки мережились, мов сніг по полю,
Пливли, неначе кадрики в кіно...
Порушив тишу Твій дзвінок зненацька...
- Я недалеко біля Тебе... Виходи!..
Злетіла, мов на крилах, мов юначка...
... Ми йшли. А щастя падало згори...
16.10.2016.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев