Предыдущая публикация
Карпати.
Відвези мене в Карпати
хоч на тиждень,хоч на вік.
«Пані,просимо до хати!»-
скаже газда-чоловік.
***
Файна стримана газдиня
«Як ся маєте?»-спита.
Пригощатиме гостинно.
Борщ в горнятку - смакота.
***
Усілякі ж бо наїдки:
бануш ,з сиром пироги…
У кілішках дна не видко,
усі страви до снаги.
***
Буду я в гірських Карпатах
до лінивої зорі
коломийку танцювати
у строкатім кептарі.
***
Скрипка гратиме й цимбали.
Я кружлятиму отак,
що підскоками невдало
потраплятиму у такт.
***
Закохай мене в Карпати.
Най з моїх найкращих снів
зійде край, добром багатий,
у легенди і пісні.
***
Покриває гори темінь.
Бузьок тишу стереже.
І свою гуцулку Ксеню
гоноровий легінь жде.
***
Когут піє. Ранок нишком
із сіней мене гука.
В подушках квітчастих ліжко,
образи у рушниках…
***
Із Говерли вниз погляну.
У смерековім танку
край вишиваний постане
у сорочці й сердаку.
***
Клич трембіти з лісу лине.
Прут збігає навмання.
На широку полонину
вуйко вівці підганя.
***
Вже не зможу я забути
молодого серця жар.
Преп’янку червону руту
принесе мені мольфар.
***
Він промовить хитрувато:
«Плаєм-стежкою іди.
Сходить сонце у Карпатах,
ти його лишень знайди…»
***
Забери мене… в Карпати.
Він повік зі мною – знай,
недосяжний і крилатий,
твій далекий рідний край.
Следующая публикация
Нет комментариев