Одамга ғалати туюларкан ўз уйида мехмон бўлиш. Киндик қони оққан, тиши чиққан ховли. Ана, деворларда бир пайтлар юришни ўрганаётганда ушлаган кафт излари турипти. Дадаси билан кураш тушганда чангиган ғуборлар шифтга бориб ёпишган, бармоқ тегса изи чиқадигандек хаёлида. Дадаси тол хивичдан ясаб берган тойчоқни миниб ховлида чопганда ортидан қолган ингичка таёқ изи кечагидек кўз ўнгида. Энди қайтиб келармикан бу ерга. Холалари, холаваччалари қўярда–қўймай уйнинг пулини қўлига тутқазишди. Ундан сўнг девзирадан ош тайёрлаб мехмон қилишяпти. Гўё...гўё рози–ризолик тилашаётгандек. Рост–да, пулини беришса ховли уларники. Энди Каримни қайтиб кўришадими йўқми. Мабода келиб қолса хам икки–уч кунлик мехмон, келади –кетади.
Карим ошдан кейин чой ичиб ўтирган қариндошларини кузата бошлади. Хар бирига синчиклаб қаради, хаёлига мухрлаб олди. Кўнгли сезиб турибди, уларни энди қайтиб кўрмоқ гумон. Айниқса, Машхура холасига узоқ тикилди. Айни шу холаси онасига жуда ўхшаб кетади. Нафақат ташқи кўриниши, хатто харакатлари, гапиришлари, юз мимикалари... Хаммаси, хаммаси рахматли онасини эслатадия!
–Ха Каримжон, тикилиб қолдинг?–холаси унга қараб жилмайди. Карим холасига яқинроқ сурилиб, елкаларидан қучоқлаб олди.
–Очамга жудаям ўхшайсиз!
–Вой болажонимей, ўхшайман–да! Ахир опасиманку!
–Кетгим келмай қолди!–деди Карим кўнгли бузилиб.
–Унда кетма болам!–Машхура унинг сочларини мехр билан силай бошлади.–Шу ерда тўй қиламиз, уйлаймиз!
Афтидан, Каримни бу ердан кетишини чин юракдан истамай турган яна бир мезбон бор экан. Машхура тўй хақда гапираётганда Меҳринисо ўзини ноқулай сеза бошлади. Унинг холатини бошқа оила аъзолари хам сезиб туришарди. Чунки, Мехринисо ва Каримнинг тўйлари хақдаги гап улар чақалоқликларидан бери оилада кўп эсланади, мухокама қилинади. Меҳринисо авваллари опалари ё холалари шу хақда гап очишса “Нега унга тегарканман, ўзим истаганим билан турмуш қиламан” деб хазил аралаш рад қиларди. Хатто, бир неча йиллар аввал Карим Акмал тоғаси билан келганда хам шу фикрда эди. Аммо, бугун Карим ховлига кириб келаётганини кўрганда кўнглидами ё юрагидами ишқилиб, аллақаери “жиз” этгандек бўлдию, нафас олиши тезлашди. Ўшандан бери юрсаям, турсаям кўз ўнгида унинг ўктам сиймоси нари кетмай қолди. Айниқса, уйни сотиб кетаётганини эшитганда қизнинг кўз олди қоронғулашиб кетди. Шундан бери ичига чироқ ёқса ёришмайди.
–Хола, кетишим керак! Биласку зопаркда катта бўлган шер ўрмонда яшолмайди. Менда хам шунга ўхшаш холат. Суягим Фарғонада қотти хола. Энди бу ерга кўниколмайман.
–Ҳа, тушунаман болам, тушунаман. Замонни зайлини қара, чегарадан ўтиш хам қийин бўлиб кетти. Эй, Худойим, пошшоларимиз тинч тотув бўлса бўмидими а? Ёр–қариндошларам бир–бирини кўролмай бегоналашиб кетяптику!
–Яхши бўлади хола, хали хамммаси изга тушади. Невараларингизни олиб биззикига борасиз.
–Айтганинг келсин, илойим!–Машхура юзига фотиха тортди.
–Энди...энди фотиха қилиб беринг, қоронғу тушяпти. Кетишим керак! Ёки мен билан кетасизми а?–кулди йигит орага тушган махзун кайфиятни бироз кўтариш учун.
–Эй бола, мени онамни обқочиб кетмоқчимасмисан ишқилиб?–Умиджон Каримнинг елкасига қоқди.
–Йўғе ака. Онасизликни мен кўрдим, сиз кўрманг! Бахтимизга умрлари узун бўлсин. А, хола? Қани, менга рухсат беринг энди!
Мехринса онаси дуо бошламасдан олдин чопиб ховлига чиқиб кетди.
–Мехри, қаёққа, фотиха қиляппизу?–акаси ортидан чақириб қолди.
–Қўйинг, иши бордир–да!–эрини қайтарди хотини. Келин анчадан бери қайнисинглиси Каримдан кўз узолмай ўтирганини сезиб турган экан. Унда кўнгли борлигини аллақачон пайқаган, Карим уйни сотиб кетиши маълум бўлгани учун, Меҳринисога ичи ачишиб ўтирарди.
Карим хамма қатори юзига фотиха тортиб ўрнидан тураркан, телефони эсига тушиб қолди.
–Хола, телефоним сизларникида қолувдику, заряд қилдириб қўймоқчи эдингиз.
–Ха–я, эсим қурсин. УНда сен Мехрини олиб кетавер, телефонингни олиб беради. Дадаси хам зерикиб ўтиргандир.
Келин, дадангизга бир косада ош солиб бериб юборинг!
–Хўп бўлади!
Карим Умид акаси билан кўчага чиқиб кетди. Бироздан сўнг Мехринисо қўлида тугун кўтариб чиқди. Ортидан қариндошлар хам эргашиб чиқишди.
–Бўпти ака, кўришгунча омон бўлинг!–Карим акасига қараб қучоғини очди. Улар қучоқлашиб хайралаша бошладилар.
Дарвоза олдида Холалари холаваччалри қўл силкитиб хайрлашиб қолдилар. Карим уларга охирги марта бош силкиб “хайр” деди–да, газни босди.
–Қайси институтда ўқимоқчисан Мехри?–деди бироз юришгач.
–Меҳринисо,–деб исмини тўғрилади қиз аччиқланганча.
–Узр, Меҳринисохон.
–Пичинг қилманг, хўпми?
–Хўп, тилимни юттим!–Карим бармоқлари билан замок беркитаётдек лаблари устидан тортди.
Карим шундан сўнг ўз хаёлларига берилиб, йўлга тикилганча кета бошлдаи. Меҳринисо унга зимдан қараб қўяр, бирон нима дейишини кутарди. Аксига олиб, уйларига етгунча йигит қайтиб оғиз очмади.
Машина уйлари олдига келганда зарда билан эшикни ёпти–да, ичкарига кириб кетди. Аммо, дадасига кўринмасдан олдин телефонни тезгина олди–да, ортига қайтди. Буни билса, дадаси Каримни кузатиб қўйгани чиқишини сезиб турарди.
Карим қизнинг ўзини тутишидан дилида кечаётган туйғуларини фахмлаб турарди. Хозир қиз чиқса хайрлашиш олдидан бироз асабини бузиб кетишни хаёллади, зора шунда унинг ёдида салбий кўринишда қолсам, дея мийиғида кулиб қўйди. Бироқ, умидсизликдан кўзлари бироз намланган қизнинг асабини бузувчи гаплар хаёлига келавермади сира.
–Рахмат, –деди телефони чўнтагига соларкан.–Қанийди сал чиройлироқ бўлганингда, шартта олиб қочиб кетардим!
Кейин тезгина машинасига ўтириб жўнаб қолди. Меҳринисо нималардир деб гапираётганини лаби қимирлашидан билдию, аммо машина овози эшитишга қўймади.
Йигит олд кўзгу орқали орқасига қараб борар, қиз халиям ортидан тикилиб турганини кузатарди.
–Ха майли, тез орада унутиб юборасан!
Машина Равотга кириб келганда аллақачон тун маликаси ер юзига ташриф буюриб бўлганди. Орифжон оиласи билан телевизор кўриб ўтирган экан. Ташқаридан овоз келиши билан ховлига чиқди.
–Ие Каримжон, сизмидингиз? Қани, ичкарига мархамат! Қалай, қариндошлар билан дийдорлашиб келяпсизми? Халиги ишингизни битириб олдингизми?
–Ха, рахмат ака. Сал қолса шу ерда қолиб кетай дедим. Қариндошларимдан хеч ажралгим келмайди.
–Ха, шу–да, қариндош уруғ бўлмаса хаёт қизиқ бўлармиди.
–Шуни айтинг. Шундай қариндошларим борки, бир умр бағрида қолсам. Яна шундайлари борки, бўғиб ўлдирсам.
–Ие,–Орифжон ажабланиб қаради.
–Э–эх, ака, аслида сизга айтган ишим қасос эди.
–Қасос?
–Ха, қасос! Ота–онамни қотилини осиш учун келганман.
–Йўғе, осиб келяпсизми хозир?–Орифжон безовталана бошлади.
–Йўқ ака, мен келгунча Худойим хаммасини тўғрилаб қўйибди.
–А?
–Ха ака, ўлгандан баттар ахволда... Ўлдирсам менга савоб тилайдиган холда ётипти.
–Э, укам, хеч нарса жавобсиз қолмайди. Ростини айтсам, қўлингизни қон қилмаганингиз яхши бўлибди.
Ие, нега ховлида турибмиз юринг уйга!
–Ака!–Карим йўл бошлаш учун ортига бурилган мезбонни елкасидан ушлаб тўхтатди.–Мен кетишими керак! Сиздан илтимос, мени яна чегарадан ўтказиб қўйсангиз. Хизмат хақингизни айтсангиз, бериб кетаман!
Орифжон унинг шими чўнтагидан бир бурчаги кўриниб турган даста пулларга қараб олди.
–Ука, аввало анави пулларингизни кўринмайдиган қилиб беркитиб олинг. Бегона кўздан пана бўлгани яхшида.
–Хўп ака,–Карим долларларни олиб, қўйин чўнтагига солиб қўйди. –Қанча беришим керак.
Орифжоннинг юзи тиришди. Ранжиганини яшириб ўтирмади.
–Ука,–деди вазминлик билан.–Қанча сўрашни билмаяпман.
–Айтаверинг ака,–далда берди Карим.
–Сизларда мехмон кутиш неча пул бўлади?
Карим унинг саволидан нима демоқчи бўлгани тушуниб, уялиб кетди. Бегона юртда чегарадан олиб ўтиш, яна қайтиб кетишимга кўмак бериш пулли бўлади деб ўйлаганди.
–Узр ака, узр! Ёшлик қилдим...
–Хўп ука, кечирдим. Хозир жўнамоқчимисиз?
–Ха ака, иложи бўлса тезроқ чегарадан ўтиб олсам, у ёғига яна узоқ йўл босаман–да.
–Ха, тўғри. Майли унда, менам тойчоқни юргизай бўлмаса,–Орифжон машинасига имо қилди.
Икки машина чегара томон йўл олди. Карим унинг ортидан бораркан, дунёда яхши одамлар кўплигига шукр қиди.
Орифжон манзилга яқинлашганда машина чироқларини ўчириб қўйди. Карим шундан сездики, хадемай чегарага етишади. У хам чироқларини ўчириб, тезликни камайтирди.
Орифжон бир жойга борганда тўхтаб, машинадан тушди.
–Ука,–деди қўлида беш килоча чиқадиган пакетни Каримга узатиб–Мана бу момонгизга мендан совға.
–Нима бу ака?
–Бизни асл кишмиш узумини майизи. Қонни кўпайтиради, юракни даволайди.
–Э–э, рахмат ака! Шартмас эдию.
–Шарт укам, шарт! Энди, сиз шу ерда кутиб туринг! Мен йўлни кузатиб келаман.
–Ака, сал яқинроқ тўхтаб қўймадикми, ўтган сафар узоқроқда тўхтагандик адашмасам.
–Майли, Худони ўзи қўлласин! Мен кеттим.
Карим у кетгач телефонини олди. Қизил тугмани қўйвормай босиб турганди, ишга тушди. Мехринисо қувватини тўлдириб қўйган экан. Аммо, антена ўрнида “х” белгисини кўриб таъби бузилди. Телефонини қайта чўнтагига тиқиб Орифжонни кута бошлади. У кетган томондан бир қора шарпа деярли чопиб кела бошлади. Йигит бундан хушёр тортиб, ўша томонга икки қадам ташлади.
–Каримжон, солдат тўғри шу ёққа қараб келяпти.
–Ие, унда мен тез ўтиб кета қолай а?
–Йўқ, мотор овозини эшитар даражада яқин келиб қолишди. Ортингиздан отишади.
–Унда Регарга қайтамизми?
–Менимча бундай қилсак хам отишади. Чегарадан ўтмоқчи деб ўйлашлари аниқ.
–Унда нима қиламиз?
Орифжон бир зум ўйга толди. Кейин хаёлига келган режани хамрохига айтти.
–Каримжон, машинага ўтиринг. Мен чироқни ёқишим билан газни босасиз. Орқа олдингизга қарамай кетаверинг. Хайр укам, оқ йўл сизга!
–Рахмат ака, Оллони панохида бўлинг!
–Рахмат, сизниям Худо ўзи қўлласин!
Улар машиналарига ўтиришди. Орифжон тез калитни бураб, моторни ўт олдирди. Кейин машина чироқларини ёқиб, солдатлар келаётган томонга бурилди. Эллик қадамча берида чегарачилар яқинлашиб келаётган экан. Ўзларига қараб нур тушганда елкаларига осилган автоматларини қўлларига ола бошладилар. Орифжон Карим бироз узоқлаб кетгунча жойида турмоқчи эди. Орқасига қараганди Каримнинг жигулиси аллақачон йўлга тушганини кўрди. Ўзининг машинаси нури кўзларига тушган чегарачилар Каримни пайқамай қолишларига умид қилганди. Бу режа аввалига иш бергандек бўлди. Орифжон машинани Регарга қайтиш учун ортига бураётганда чегарачилар ўзи томон чопиб келаётганди. Аммо, чегарачилардан бири Каримнинг машинасини хам пайқаб қолган экан. Унинг кетидан бир сидирға ўқ узди. Тун қўйнини тилиб “пата–пата–патақ” этиб ўқ овози эшитилганда, Орифжон хам бор газни босди. Чироқ нури тушга ерлардан ўқ текканда ер кўпчигани кўзга ташланди. У гавдасини бироз олдига эгиб олганча узоқлаб кетти.
–Хайрият, теккизишолмади!
Орифжонку талофатсиз қочиб кетти. Аммо, Каримда вазият бошқача эди. Унга қараб отилган ўқлардан бири машина тунукасини тешиб ўтиб чап елкасига қадалганди. Йигит кимдир елкасига ургундек бироз олдига мункиб кетти. Ачишаётган жойига ўнг кафтини босиб тураркан, қўли нам тортганини сезди.
–Шу етмай турувди!–деди оғриқдан тишлари ғижирлаб. Йигит йўлда тўхтамай Чориларникига етиб олди. Чори у билан сўрашгандаёқ, қонни кўриб қолди.
–Боя ўқ овози эшитилгандек бўлувди, тинчликми?
–Ортимдан отишда ака!
–Йўғе, қаерингизга тегди?
–Қопқоғим тепасида... елкамда...
–Ўқни қанаққиб оламиз энди. Касалхонага бориш хавфли?
–Хавотир олманг ака, бўлажак келинингиз шифокор. Ўзи чиқариб олади.
–Карим, хазиллашяпсизми? Шу ахволда Фарғонага жўнамоқчимисиз?
–Ҳа ака, Ориф акани рақамларини алиштириб берасизми? Чап қўлим яхши ишламаяпти?
–Бу тўғри йўлмас ука. Дохтир топишимиз керак.
–Йўқ ака, жарохатим енгил. Бемалол етиб бораман.
Чори Орифжоннинг рақамларини ечиб, ўзининг рақамларини қадаб берди. Кейин уйга кириб кичкина аптечка кўтариб чиқди.
–Жарохатингизни боғлаш керак. Қон тўхтамаса бир соатга қолмай хушдан кетасиз?
–Тўхтаб қолади ака. Қаранг, тункани тешиб ўтибди.
–Бахтингизга тунукадан ўтиб кейин сизга тегибди. Бўлмаса хозир ахволингиз ёмон бўларди.
–Худо асрабди–да мени. Ака, дорини қўйинг. Докани 5–6 қават қилиб кесиб беринг, жемферим ичидан яра устига қўйиб оламан.
Карим Чорининг эътирозларини умуман эшитмади. Қайсарлик қилиб, докани шундоқ жарохатига босдию, йўлга тушди.
Йўл юргани сари елкасидаги оғриқ пастлади, аммо қон оқиши тўхтамаётганди. Устига босилган докани кафти билан махкам босганча бир қўллаб машинани бошқариб борарди. Қон оқиши пастлаган бўлса хам, буткул тўхтамаган экан. Вақт ўтгани сари қопқоқларига кейин белларига хўл майкаси ёпишиб қолди.
Сирдарё вилоятидан чиқиб Олмалиққа яқинлашаётганда танасидан оқиб тушаётган қон сонларигача шилпиллатиб юборди. Оғриқку, чидаса бўлар даражада эди, аммо қон кетгани сари танаси увишиб, жунжика бошлади. Ангренга етганда тўхтаб, орқа юкхонадан захира ёқилғини олди. Бир қўлда амаллаб бакка қуяётганда кўзи тиниб кеттию, бензиннинг бир қисми оёқларига сачради.
–Карим, бардам бўл!–деди сергак тортиш учун бошини силтаб. Кейин жойига қайтиб ўтираётганда гандираклаб кетти.–Нима бўляпти менга?!
Йигит бироз ўтирганди, ўзини яна бардам хис қила бошлади. Шундан сўнг яна йўлга тушди. Шу юрганча довонга етиб олди. Хаёлида қон тўхтаган, оғриқлар йўқ. Жисми аввалгидек бақувват. Бироқ, довон тепасига чиққанда боши айланиб, кўзи тина бошлади. Автохалокатга учрамаслик учун тезликни пасайтириб, хушёрликни оширди. У хар қанча газдан оёғини тортмасин машина тобора тезлаб бораверди.
–Демак, перевалдан тушяпман. Оз қолди...оз қолди. Перевалдан тушсам у ёғи Қўқон... Дамира ўз ишини билади. Ишқилиб ухлаб қолмасинда.
Карим навбатдаги қайрилишда кескин тормозни босиб, машинани шундоққина жарлик лабида тўхтатиб қолди. Сал қолса йўл четидаги бетон тўсиқни суриб пастга қуларди. Йигит бироз дам олиш учун пастга тушди. Ортидан келаётган машиналар унга сигнал чалиб ўта бошладилар.
Карим уларга парво қилмай оёғи остидан бир сиқим қор олди. Юзига қаттиқ–қаттиқ ишқалай бошлади. Бу фойда бериб, ўзини тетик хис қилди.
–Ана, энди йўлга тушамиз!–деди у рулга ўтириб. Машина довондан тушгани сари йигитни уйқу элита бошлади. Бу кам ухлагани ва кўп қон йўқотаётганининг оқибати. Йигит бир амаллаб довондан тушиб олди, аммо тобора кўзи хиралашиб кўриш қобилияти хам сустлаша бошлади. Уйқу эса тобора уни ўз исканжасига тортарди.
–Дамирага телефон қилиш керак!–бирдан хаёлига ажойиб фикр келиб қолди. Чап қўли билан телефонини олиб қизга қўнғироқ қилди.–Ярим тунда телефонини олармикан ишқилиб? Беззвук қилиб қўймаган бўлсин...
Иккинчи марта қўнғироқ қилганда хам қиз кўтармади. Афтидан овозсиз режимга қўйган кўринади.
–Майли, бир амаллаб етиб оламан!
Йигит телефонини чўнтагига солаётганди қизнинг ўзи қўнғироқ қилиб қолди.
–Ало, Карим?! Бормисиз? Юраккинамни ёриб қаёқларга йўқолиб кеттингиз?
–Дамир, саволни қўй. Ахвол чатоқ.
–Нима бўлди?
–Қон йўқотяпман. Бошим айланяпти, уйқум келяпти.
–Қаердасиз?
–Йўлдаман, Чағали постига етиб қолдим.
–Нима бўлди ўзи, тезроқ айтсангизчи... Эй Худойимей!
–Елкамда яра бор. Қон тўхтамаяпти.
–Қон кўп кеттими?
–Ха, Регардан бери тўхтамаяпти.
–Нима?! Регардан яраландингизми?
–Ха.
–Карим. Шошманг. Постда тўхтаб, бу ёғига йўловчи машинада келинг. Ўзингизни хавфга қўйманг.
–Йўқ, бундай қилиш хавфли. Менга...менга ўқ тегди.
–Ўқ?!
–Ха, биров кўрса савол–жавоб кўпаяди. Ўқни чиқарволишинг керак.
–Карим, унда ўша ерда тўхтанг. Мен такси тутиб бораман. Асло юра кўрманг!
–Йўқ, ўзим... ўзим етиб оламан!
–Ундай қилманг ...илтимос...–қиз баралла йиғлаб юборди.
–Йиғлама, ярим соатда етиб бораман.
–Йўқ, бунақа тез юрманг! Телефонни қўйманг, гапириб туринг. Ухлаб қолманг...Карим эшитяпсизми?
–Эшитяпман...Хавотир олма. Мен постдан ўтиб олай, телефонни ўчиряпман.
Йигит бу постдан неча марта ўтса хам хеч хавотирга тушмаганди. Хозир эса, жарохатини сезиб қолишларидан қўрқа бошлади. Унинг бахтига постдагилар хам уйқусираб турган шекилли, назорат жиддий бўлмади.
Карим постдан ўтиб олгач, яна тезликни оширди. Йўл четида ариқ кўрганда машинани тўхтатиб, муздек сувда ювиниб олди. Уйқуси қочиб, бироз сергак тортгач яна йўлга тушди. Дамирага қўнғироқ қилиб, гаплашиб кета бошлади. Қўқонга яқинлашган сари эса гапиришга хам холи келмай “ха” , “йўқ” деб қисқа жавоб қила бошлади.
–Карим, Карим ухламанг! Етиб келдингиз деярли. Ухламанг!
–Хўп.
–Мен ховлига чиқяпман, етиб келдингиз. Хушёр бўлинг!
Дамира эшик олдига чиқиб олганча йигитни кута бошлади. Ана, машина шу томонга бурилди. “Етиб келди!” хурсанд бўлиб кетти қиз. У машина қаршисига чопаркан, Каримнинг боши рул устига энкайиб қолганини кўрди. Карим бу ёғига хушидан кетаётган машинани ўз ихтиёрига ташлаб қўйганди. Яхшики тезлик юқори эмасди. Олдида тўхтамаётганини кўрган қиз машина билан бирга чопа кетти. Кафти билан эса машина томига урарди:
–Тормозни босинг! Тўхтатинг!
Карим охирги қувватини сарфлаб тормозни босди.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев