Чому так стало на Вкраїні ,

Що ворог її розрива,
Як мати пояснить дитині,
Що батька її вже нема?
І як бабуся вже старенька
Без свого сина проживе?
Вкраіно люба, мила ненько,
Як твій народ переживе?
Цю біль, ці втрати, ці розлуки,
Страждання, горе, цю біду,
І юнака криваві руки,
Що тягне брата у снігу?
І задихаючись від кулі,
Що в грудях болісно пече,
Він все-одно рятує друга
І підставля йому плече:
"Іще сто метрів, потерпи, брат,
А там - вже наші, там свої!
Згадай ти сина свого погляд,
Помстись за батька у труні,
За все лихе, за все погане,
Що ворог підступом вчинив,
Згадай свій дім, свою кохану..
Як він Донбас тоді бомбив..."
...Та брата очі вже закрились
Навіки в спогадах сумних..
Та він хотів, щоб ми помстились
За його дім, за всіх своїх!
Назад немає вже дороги,
Ніщо не поверне життя...
За честь, за правду, за Вкраїну
Ми викинемо те "сміття"!