Предыдущая публикация
Чуєш, сестро, зглянься наді мною,
Ти ж не слухай цього чоловіка!
Всі брати мої стоятимуть стіною,
А тебе клянутимуть до віку!
Чуєш, сестро, я ж бо не казала,
Ми ж з тобою разом розростались;
Горе й щастя ми з тобой ділили,
Разом падали і разом підіймались!!!
Чуєш, сестро, ти відчуй страждання,
Що війною сипляться на мене -
Ці людські невинні сподівання
Серед зрошеного кров'ю неба...
Чуєш, сестро, не каліч благаю,
Душі людські, бо вони ж є вічні,
А брати мої дійдуть до краю,
Хоч палатимуть навкруг жалобні свічки...
Чуєш, сестро, я ж бо сподіваюсь,
Що ти все ж згадаєш, що ми рідні,
Перестанеш слухати ти ката,
Й знову повернеться лад на південь!!!
Чуєш, сестро, розкрий свої очі,
Ну поглянь, ну, що ти наробила?!
Скрізь, бо сльози падають жіночі...
Ти дитину, чоловіка вбила...
Чуєш, сестро, подивись на мене,
Я тобі не стану на коліна!!!
Будемо стояти скільки треба,
Бо за чорной полосою завжди біла!
Чуєш, сестро, ми з тобою рідні,
Нагадаю, може ти забула!!!
Ти почуй людей, вони ж бо бідні,
Ти ж в війні без правди потонула...
Чуєш, сестро, що РОСІЄЙ звешся,
Перестань іти до нас війною!!!
Ти ж бо горя й бід лиш наберешся,
Люди все ж стоятимуть за мною!!!!
Чуєш, сестро, ні, ти відцуралась...
Ти не хочеш в мирі з нами жити...
А я марно лише сподівалась,
Ти з війною йдеш, а нам терпіти!
Чуєш, сестро? Ти мене почуєш!!!
Бо у нас ще запанує щастя,
Прийде час, і ми тебе здолаєм,
Звільним землі від людей пропащих!!!!!
Следующая публикация
Нет комментариев