Предыдущая публикация
Дві душі
Як дві нескорені зорі
В безкраїм небі почуттів
Зійшлися якось дві душі,
Тонувши в морі відчуттів.
Їх огортало сонечко промінням
І ніжність дарував нестримний вітер.
Вони брели по голому камінню
І щиро так сміялися, мов діти.
Їм не страшні гроза і смерч, і буревій, -
Вони єдині на цім білім світі.
Вона дивилася на нього із-під вій,
А він їй дарував пахучі квіти.
Їм легко двом долати перешкоди –
Вони назавжди у коханні потонули,
І, не зважаючи на всі життєві епізоди,
Міцним єдиним цілим були.
Як дві нескорені зорі
В безкраїм небі почуттів
Зійшлися якось дві душі,
Тонувши в морі відчуттів…
17.07.2017 р.
Следующая публикация
Нет комментариев