Предыдущая публикация
Я згадаю знов...
Чи пробачу я тобі колись? –
Бог святий лиш теє може знати.
Наші долі знов переплелись,
Наче тіні у моїй кімнаті.
Ти хотів, щоб я була твоя,
Ну а, може, я цього хотіла?
Я тобою мріяла, жила,
Ти подарував для мене крила.
Доля все вирішує за нас
Й неможливо час нам повернути.
Тільки згадую про тебе повсякчас,
І не можу ввечері заснути.
Ти не мій, і я теж не твоя,
В кожного своє життя й турботи.
Вже зникає вранішня зоря –
Я згадаю знов, якщо не проти…
20.02.2017 р.
Следующая публикация
Нет комментариев