Предыдущая публикация
Гудки...
Наберу номер твій вже знайомий до болю,
А у відповідь тишу лиш ріжуть гудки...
І пронизують мою підкорену волю,
І у снах виникають знов вірші-рядки.
Із рядків цих сплету собі ввечері килим,
Щоби він допоміг мені шлях віднайти
До серця твого... Я скажу тобі: "Милий,
Ми зможемо разом кохання знайти".
Знов беру телефон і очікую дива,
Що сьогодні ти скажеш, хоча би: "Привіт!"
І від цього була би безмежно щаслива,
І в мені повернувся з ніг на голову світ.
Але дива не сталось... Гудки безупинно
Пронизують серце і тишу мою,
А я просто хотіла до тебе буть ближче
І щастям наповнити душу твою...
02.01.2017 р.
Следующая публикация
Нет комментариев