Для тата зупинився час, І біль нестерпний душу роздирає. Тихо він пішов від нас, І поруч вже не має. А так хотілось, щоб ще жив! Щоб зустрічались й спілкувались ми. Щоб пишався нами і любив, Щоб тягнулись так роки. Та наступила мить розлуки, Від горя котиться сльоза за сльозою. І пече серце від муки, Бо не справитись з тою бідою. Не загоїться рана від втрати, Лиш з роками навчимось з нею жити. Не забудем-будем пам'ятати, Будемо скучати й любити. Галина Мазурик.
https://www.youtube.com/watch?v=kAzqfM5VTqc
https://www.youtube.com/watch?v=qvX-Bho1i7c
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 2