Предыдущая публикация
БЛАГОСЛОВЕННИЙ ДЕНЬ.
Світало…Перші
сонячні промені заглядували крізь шибку великого вікна. Сонечко сьогодні якось
по- іншому світило, немов було в ньому більше тепла і дарувало неземну радість
цілому світові.В кімнаті лежала вже не молода жінка, вона сяяла щастям.Тихенько
і зі святістю дивилась на маленький згорток, який мовчки лежав біля неї і
солодко й ніжно сопів, чуючи тепло, любов і безмірну радість матері. Жінка,
справді, почувалася дуже щасливою, бо ж це немовлятко було її первістком. Вона
дуже довго чекала тієї дитиночки і щодня молила Бога, щоб змилосердився над
ними і подарував їм хоч одну єдину крихітку. Бо ж так хотілося свого
відображення, яке можна леліяти, взяти на руки і з насолодою бавитись,
забуваючи про час.В них було все. Вони з чоловіком, з молодості, чудова пара, з
любов’ю і шанобливістю відносились одне до одного. Завжди розумілись, були в
них дружні стосунки, ділилися всім.Були заможними, не бідували. Допомагали тим хто потребував допомоги, бо ж так велів
Господь, а вони жили праведно, то ж виконували всі Його заповіді.Великим болем
було їхнє безпліддя, яке принесло їм не мало принижень.Кожен рік проходив
одинаково і наближав їх до старості.Хоч вони і не втрачали надії та віри,
ніколи не дорікали Всевишньому за покладений на них хрест, все ж душа
невиносимо пекла.Народження дитини стало їхньою мрією.
Цей чудовий момент, благословенний
самим Богом, наступив. В них народилася малесенька донечка, красива як небесна
зіронька.Анна після пологів, навіть не спала, вона милувалась дитиною, якою
нагородив їх Господь за всі роки страждань, чекань і принижень. Вона
посміхалась, то плакала, ці емоції були радісні
та щасливі.Вона мовчки, лише поглядом леліяла малечу, боялась
ворухнутись, щоб не прокинулась їхня прекрасна, рідна, маленька і, водночас,
виношена роками мрія.
Раптом маля
розплющило ангельські оченята, щиро глянуло на матусю і гарненько посміхнулось.
Повернуло голівоньку в інший бік, невинним поглядом торкнулося грішного світу і
злякалось, заплакало, ніби відчуло чи зрозуміло скільки страждань і болю
прийдеться пережити. Анна любляче заспокоїла донечку, погодувала і ніжно
притулила до грудей.Вмить малятко безтурботно заснуло. Дівчинка чарівно
посміхалась снам. Мати, ледь торкаючись гладила дитинку, навіть не підозрюючи
що вона стане Матір’ю Бога, Відкупителькою світу, Спасителькою і Заступницею
всього грішного люду.Не знала, що день народження її довгоочікуваної Марії,
став початком нового життя для людських душ, бо ж Вона із своїм Сином
відкриє давно зачинений рай.
Галина Мазурик.
Следующая публикация
Комментарии 1