Предыдущая публикация
ТРЕТЄ ГРУДНЯ..
, ЦЕЙ ДЕНЬ...
Третє грудня... - В цей день згадують інвалідів, - реалії, -
Їх у світі ж мільйони, та й чимало і в нашій країні. -
В багатьох серцях - сум, а хотілось, щоб айстри й конвалії,
Та щоб настрій грайливий, й щоб душевні пісні солов`ні...
Пам`ятаймо про них, про отих, що недугой тавровані,
Інвалідність у кого одібрала надії і мрії, -
В Україні ж їх скіль: й непримітні нічим, й обдаровані, -
А вони також люди, ті Богдани, ті Лесі й Марії...
Пам`ятаймо про тих, не скоряється хто й сподівається, -
Їх багато таких от, в кого треба повчитися витримці,
Хто веде боротьбу і за відчаєм хто не ховається, -
Не вмирає надія, проростають - таки вперто пагінці...
Пам`ятаймо про них, про отих, що живуть з інвалідністю, -
Як про це не казати: так, в суспільстві байдужі траплються, -
Третє грудня... - День цей.., - і про нього говорять хай з гідністю,
Посмішки хай безжурні на обличях частіше з`являються...
Отакі от думки.., - візерунки, що сплетено долею.., -
Та все пісня бринить: “Ой, чом щастя мене та цурається..,
Ой, повінчано ж чом мене нагло з хворобой, з неволею?..” -
Божа воля така, Богом кожному шлях обирається...”
Цирульник Андрій
Следующая публикация
Нет комментариев