Я промовляю Слава Україні!

Співаю гімн і підіймаю стяг.
В душі лунає пісня солов'їна,
Сміливість й воля у моїх очах.
Моя країно, ти ж мене зростила.
Навчила і страждати, і любить.
Як боляче від рідного почути:
"А я не хочу в Україні жить!"
Як можна зрадить край, де народився?
Де вранці з листя струшував росу?
Де вечорами в горизонт дивився?
Як можна не кохати цю красу?!
Чарівні з вами маємо простори,
Ліси, річки, гаї, поля,
Карпати, Кримські НАШІ гори.
Це ж українськая земля!
...Але прийшла війна...забрала так багато!
Пролила кров рікою по стежках,
Украла сина, чоловіка, брата..
Але в душі сміливість, а не страх!
Та серце гірко так страждає:
Скільки ГЕРОЇВ віддали життя.
Країна вже не плаче, а ридає,
Але, на жаль, немає вороття.
В наших серцях вогонь патріотизму
Горітиме, мов сонце у степах.
Ми пам'ятати будем завжди
Про тих, хто там, на небесах.
Одеса, Львів, Дніпропетровськ,
Кіровоград і Краматорськ,
Луганськ, Донецьк-це Україна!
Могутня, вільна і єдина!