Стежина життя

Треба вміти всім прощати, Кого знаєш на землі Дуже легко ображати, Та не будьте завжди злі. Ображати чомусь вміють Як дорослі так й малі. А пробачити не вміють, Бо це важче у житті. В слові ,,Вибач'' себе чують Мов принижені вони. Й душу свою не рятують І не визнають вини. Якщо я забув сказати Слово ,,Вибач'' від душі, Зараз буду вас прохати Щоб простили ви мені. Я забув, не пам'ятаю А ти дуже довго ждав - Вибач, кажуть лиш не знаю В чию сторону сказав... М.Лаврук.

Зустріти можна Бога у житті, В якому виді з нас ніхто не знає. Він може підійти не раз д тобі Можна побачити як руку простягає, Людина хвора й дивиться на нас, І щиро допомоги в нас благає. Хтось дасть, а хтось й дивиться із вас, Ніхто з людей таке не уявляє. Інколи можна впасти до землі Побачити, хтось нам допомагає. Так наче свому рідному в житті, Людина часто хто він і не знає. Людина часто каже у словах, Що Бога у житті вона шукає. А те що Він був поряд, і не в снах Вона не знає і не відчуває... Молімся Богу, дякуймо щоб чув, За кожний день і ніч що ми прожили. Можливо Він сьогодні поряд був І допоміг в роботі, що зробили... М.Лаврук.

Хтось сміється з нас що ми в болоті, Не сварімся, не бажаймо зла. Де б не був він, на якій роботі, Можна впасти з висоти до дна. Не бажаймо цього ми нікому, Лиш добра й здоров'я у житті. Побажаєш лиха, то додому, З часом повернеться все тобі. Що в житті до когось посилаєш, Пройде час повернеться воно. Буде те чого комусь бажаєш, Тільки прийде воно не само. Приведе за руку так багато, Своїх друзів, чого ти бажав. Наче ворог,комусь наче тато Хоч до себе в гості їх не ждав.... М.Лаврук.

Проблеми є у кожного в житті, Не треба їх рівняти до чужих. Бувають вони іноді важкі, Але й чужі не легші від твоїх. Проблеми наче у людей хрести, Однакові, та важкість не одна Чужу проблему не порівнюй ти, До своїх й не кажи - така сама. На вигляд може бути не важка, Але якщо б таку колись зустрів, Не зміг би пережити навіть дня, Тоді б їхню різницю зрозумів. У кожного хреста своя вага, Та знаємо на важкість тільки свій. Якщо у когось сталася біда, Рівняти зі своєю ти не смій. Лиш можемо надати співчуття, А якщо можем то допомогти. Бо зовсім не поможе твоє я, Йому біду здолати і пройти.... М.Лаврук.

Сатана немає зовсім сили, Він людей доводить до гріху, Щоб в спокусу ми його ступили, Зло робили й лихо без страху. А він збоку стоїть і радіє, Коли бачить на землі біду, Людськов силов біду людям діє, Не одну створив в світі війну. Люди біля нього назбирались, Творять лихо,чого він хотів. Навіть ті що від душі старались, Знищив їх, довівши до гріхів... Бо не хочуть слухатися Бога, Все робити як Він нас навчав. Лиш добро чинити від порога, Щоб нікому зла не побажав. Чого хочеш те роби на світі, Бо створивши зло не жди добра. Помолися будь-якої миті Зникне зло,а з ним і сатана. В сатани тоді пропаде сила, Сила людства, яку має він Й ніхто не побачить де могила, Сатани на світі.... й мовч

Життя не книжка у якій сторінки Перегорнути можем легко взад. І те читати що красиве тільки, І на який подобається лад. Лиш в пам'яті роки можна гортати, Та все не пам'ятаєш що було. Не можеш так як вперше відчувати, Любові й щастя до життя свого. На кожний день в житті сторінка нова, Читай її, живи й не поспішай. Яка б не була лиш вона чудова, На завтра нова, цю перегортай. І шкода нам її перегортати, Готові з книги нашого життя, Сторінки всі за цю одну віддати, Щоб цю читати нам кожного дня. Таких днів в кого у житті не було, Не зрозуміє що я написав. Бо його серце такого не чуло, Й не зрозумів в вірші що прочитав. М.Лаврук.

Є ліки у Бога для душі любої, Зцілити Він може душу і твою. Лиш потрібна віра своя, бо чужої Завжди трішки мало, отож май свою. Щоб була міцною, сумнівів не було, І не прислухайся до неправди ти. Щоб брехню ніколи вухо не почуло, Зло лиш добротою мож перемогти. Хоча не настане скоро перемога, Не впадай у відчай Бог поряд завжди. Хоча будуть сльози і також тривога, Та з часом почуєш як приємно, ти Тоді зрозумієш зло в тобі зламалось, Віра з добротою вигнали його. Лиш не зазнавайся, дивлячись на когось, Бо знову відчуєш ти зненацька зло.... М.Лаврук.

Пройшовся град страшний у нас на диво, Побив усе, що бачив він з небес. Сади, городи і будинки сміло, Більше години цей тривав процес. Злякались люди всі що були вдома, Не знали чим закінчиться воно. Пропала радість а із нею втома, А град все нищив, що тільки було. Пізніше дощ до нього приєднався, І лився без зупинки довгий час. І не один від цього налякався, Від повені, що сталася у нас. Після стихії сад немов весною, Що має розпускатися лише. Оббило градом і змило водою, Вода забрала що зустріла - все... О, Господи, помилуй нас на світі, На все є Твоя воля на землі. Допоможи зимою нам і в літі, Хоча не завжди дякуєм Тобі. Не раз забули дякую сказати, До церкви лінувалися піти. І чого

Я прийшов до храму помолитись, Богові від щирої душі, Щоби лиху й злу не появитись, У людей і в мене на землі. Не прийшов щоб з кимось говорити, На те час є завжди у житті. Тільки з Богом щоби попросити, Всього доброго всім людям і собі. Я грішу щоденно,вибач Боже, Важко день прожити без гріха. Знаю, це погано є й негоже, Грішна я людина є така. Визнаю помилки всі що були, Молюся, Прости мене за них. Щоб не повторити що минули, Про які забути ще не встиг. Поможи у думці,слові,ділі Стриматися завжди від гріха. Щоби сильним бути мені в вірі, Щоб доніс в кінець свого хреста... М.Лаврук.

Народила Мама дитятко здорове, Його доглядала рідне й берегла. Хоча всього дати і не було змоги, Та його любила щиро як могла. Готова для нього себе в жертву дати, Щоб доля не була страшною йому. Щоб воно зростало і не йшло прохати, Щоб не лились сльози на долю свою. Шкода, та не завжди можна зло здолати, Не одне а кілька в гості увійдуть. Та тільки не треба в паніку впадати, Що вони на завжди біля нас будуть. З часом вони зникнуть від добра і віри, Які на їх місці у житті будуть. Лиш допомагаймо і не треба міри, Хай у щасті й з Богом все життя живуть. Бог завжди є поряд, лиш не забуваймо, Помолитись щиро ми завжди Йому. І біди нікому в світі не бажаймо, А те чого хочем ми собі в життю.