Предыдущая публикация
22
березня пам'ять святих 40 мучеників, що в Севастійському озері мучилися
Щороку,
22 березня, Свята Православна Церква вшановує пам’ять 40-а мучеників, що в
Севастійському озері були замучені. Це свято є одним з найбільш шанованих
православними християнами свят. В 313 р. святий рівноапостольний цар Константин
Великий видав Міланський едикт, згідно з яким розширювалась свобода
віросповідування і християни прирівнювались в правах з язичниками. Але
співправитель Константина – Лікіній – готувався до війни проти Константина та,
боячись зради, вирішив очистити від християн своє військо. В той
час, у вірменському місті Севастії, одним з військових начальників був
Агриколай, ревний прихильник язичництва. Під його керівництвом була дружина з
сорока кападокійців, хоробрих воїнів, які стали переможцями в багатьох битвах,
всі вони були християнами. Коли воїни відмовились принести жертву язичницьким
богам, Агриколай кинув їх у в’язницю. Воїни стали ревно молитися, і ось в ночі
почули голос: «Хто перетерпить до кінця, той спасеться». На наступний ранок
воїнів знову привели до Агриколая. На цей раз язичник вдався до лестощів. Він
почав вихваляти їх мужність, молодість та силу і знову запропонував їм
відректися від Христа і, таким чином, придбати для себе прихильність
імператора. Знову почувши відмову, Агриколай наказав закувати воїнів, однак
старший з них, Кіріон, сказав: «Імператор не давав тобі права накладати на нас
кайдани». Тоді Агриколай збентежився і наказав відвести воїнів у в’язницю без
кайданів.
Через сім днів прибув у Севастію знатний вельможа Лісій і влаштував суд над
воїнами. Святі твердо відповідали: «Візьми не тільки наше воїнське звання, але
й наше життя, для нас немає нічого дорожчого за Христа Бога». Тоді Лісій звелів
побити страстотерпців камінням. Але камені летіли мимо цілі. Камінь, який кинув
Лісій, попав в обличчя Агриколаю. Мучителі зрозуміли, що святих огороджує якась
невидима сила. У в’язниці воїни провели цілу ніч і знову почули втішаючий їх
голос: «Хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе. Дерзайте і не бійтесь, бо
приймете вінці нетлінні».
На
наступний день суд перед мучителем і допит повторились, воїни ж залишилися
незхильні. В той час, якраз, була зима, сильний мороз. Святих воїнів розділи,
повели до озера, що знаходилось неподалік від міста, і поставили під вартою на
кризі на цілу ніч. Щоб зламати волю мучеників, на березі розтопили баню. О
першій годині ночі, коли холод став нестерпним, один із воїнів не витримав і
кинувся швидше до лазні, але тільки він переступив поріг, як впав мертвим. О
третій годині ночі Господь послав утіху мученикам: несподівано стало світло,
лід розтанув, і вода в озері стала теплою.
Вся сторожа спала, не спав лише один воїн на ім’я Аглаій. Поглянувши на озеро,
він побачив, що над головою кожного мученика з’явився вінець. Аглаій нарахував
39 вінців і зрозумів, що воїн, який не витримав мук, лишив себе вінця. Тоді
Аглаій розбудив решту вартових, зкинув з себе одяг і сказав їм: «І я –
християнин» – і приєднався до мучеників. Стоячи в воді, він молився: «Господи,
Боже, я вірую в Тебе, в Котрого ці воїни вірують. Приєднай і мене до них, щоб
сподобився постраждати з Твоїми рабами». На ранок з подивом побачили, що мученики живі, а їх
вартовий Аглаій разом з ними прославляє Христа. Тоді воїнів вивели з води і
перебили їм коліна. Під час цієї страшної кари матір наймолодшого з воїнів –
Мілітона, переконувала сина не страхатися, а перетерпіти все до кінця. Бо той,
хто перетерпить до кінця спасенний буде. Тіла мучеників положили на колісниці і повезли на
спалення. Юний Мелітон ще дихав і його залишили лежати на землі. Тоді мати
підняла сина і на своїх плечах понесла сина за колісницею. Коли Мілітон
випустив останній подих, мати поклала його на колісницю поряд з тілами його
святих сподвижників. Тіла святих були спалені на полум’ї, а обвуглені кості
кинуті у воду, щоб християни не зібрали їх. Через три дні мученики з’явились у сні блаженному
Петру, єпископу Севастійському, і звеліли йому поховати їх останки. Єпископ з
декількома кліриками вночі зібрав останки славних мучеників і з честю поховав
їх. Страдницький подвиг святих мучеників Севастійських в ці дні Великого посту
є для християн усіх часів гарним прикладом, як треба любити Господа і слідувати
за Христом.
Следующая публикация
Нет комментариев