(40 років тому ми вийшли через них)
Ці двері відкриваються нам знову,
Від них бо розбрелись давно по світу.
Колись взяли від школи за основу
Дорожньою поклажею освіту.
І наші вчителі для нас усе найкраще
Своє у той багаж доклали.
Я пам'ятаю, наче день вчорашній,
Як ми дорослими нарешті стали.
З-за парти рушили у світ широкий,
Було всього в житті у нас доволі.
Та стільки б не промчало років,
Нам рідними здаються стіни школи.
І не забути стоптаний шкільний поріг,
Там дзвоник в коридорах не вмовкає.
В житті він став нам наче оберіг,
Той дзвін нас вдалині оберігає.
Хоч більше не побачимо ми тих,
Хто нас навчав у цьому світі жити.
Не повернути днів тих золотих,
Та встигли ми у них повчитись.
Оті знання передали ми нашим дітям,
Мов підхопили стяг і понесли в бою.
Могли б за нас ви, знаю, порадіти,
Згадайте ж добрим словом у Раю.
Зібратися сьогодні тут змогли не всі -
Безжальний час, убивча старість.
Лиш школа молода в своїй красі
Ці двері відкриває нам на радість.
10.07.2018
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 2