Предыдущая публикация
Хворію я тобою до
знемоги,
Всім тим, що маєш,що у
тебе є.
Сучасним станом і життям
убогим –
Хворію, млію, селище моє.
Садок вишневий і верба
крислата,
Ставок і луг, і батьківський
поріг.
Пишаюсь вами, бережу
вас
свято,
І низько вам вклоняюся
до ніг.
Хворію я тобою до
нестями,
До дна спиваю рідні
береги.
Доводитесь мені ви не
гостями,
Бо ви мені довіку дорогі.
Следующая публикация
Нет комментариев