Предыдущая публикация
Від гробниці до неба – сорок днів.
У четвер відкривались ворота до раю.
Я сліпа і глуха між наземних царів,
Той хто в небі – мій Цар. І я інших не знаю.
Той хто слово апостолам в руки поклав,
За гріхи ніс найважчу у світі спокуту.
В нього грішник останній прощення благав,
І знайшов для гріхів своїх протиотруту.
Вознесіння Твоє із землі просто лиць.
Милий Боже, візьми України героїв.
На коліна впадем до твоїх плащаниць,
Тільки б душі братів наших ти заспокоїв.
Вірю серцем. І знаю – не мертві вони.
Не загарбники. Боже. На захист повстали.
За майбутнє дітей, де не буде війни –
Як один, всі до ніг Твоїх, Господи, впали.
Не лишає молитва і сльози услід,
Очі знову не бачуть, та душі – вбачають.
І тремке – рідний Боже, храни нас від бід –
Хай із радістю янголи в небі стрічають!
Вознесіння Твоє - гріє ночі і дні.
Джерело, що цілюще, як дотик до неба.
Ти у серці. А значить, що ми не одні –
Адже й досі надіємось тільки на Тебе! автор-СвітЛана
Следующая публикация
Комментарии 5