ПАВЛО ТИЧИНА " Я СТВЕРДЖУЮСЬ !

" - без цензури ( особливо актуально в період нищення ордою українського народу )
Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! —а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала… О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —та, подавившись, падаєш в траву… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! —а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці, я буду вас за подвиг прославлять,—ідіть батькам на допомогу й жінці, дітей з ярма спішіте визволять!
На українських нивах, на московських, на білоруських — я прошу, молю! —вбивайте ворогів, злодюг злодійських, вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь, гляджу їх, мов пшеницю ярову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Повстань! І з ран — нове життя заколоситься, що з нього світ весь буде подивлять, яка земля! яке зерно! росиця! —Ну як же не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь, своїх орлів скликаю, кличу, зву… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті, добробут в нас підніметься, як ртуть, заблискотять косарки в житі, заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь, пущу над сонцем хмарку, як брову… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! —а сила знову розцвіла.
Комунофашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь! Тобі ж кладу я дошку гробову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу... "